Весняні реколекції - важливі дрібниці
Новини
22.05.2015
Вже упродовж 10 років у Русі Назаретських родин проводяться один раз на триместр дні духовної віднови як для постійних учасників спільноти, так і для тих, кого запросили вперше. Цьогорічні весняні реколекції проходили у мальовничому куточку Прикарпаття, в Яремче, в реколекційному домі сестер Мироносиць, в Ямні на Івано-Франківщині, з 15 по 17 травня. Можливо не стільки чисельністю вражає приїзд людей на реколекції (приїхали учасники з усієї України), скільки відкритістю на ближнього та вірністю Богові. Незважаючи, що це час фінансової та матеріальної скрути, рухівці стараються приїжджати на реколекції, щоб відірвавшись від щоденних клопотів, побути з Богом, щоб дозволити нашому Лікареві «попрацювати зі Своїми пацієнтами», бо Ісус єдиний Хто може зцілити наші рани минулого чи сьогодення. Слухаючи науку Церкви, вдало ілюстровану простими буденними прикладами (інколи жартами) та Слово Боже, яке засівав наш духівник о. Михайло Будник з Вінниччини, відчували як з кожною новою відкритою правдою про себе у світлі Божому, стаєш іншими (або починаєш гаряче і щиро бажати переміни серця). Дуже доречними, як кажуть на часі, були реколекційні науки: про важливість дрібниць, про те, як можемо зцілювати наше серце, про правдиве служіння (активне чи духовне), розважали у ранішніх молитвах про переміну серця Закхея, над Притчею про таланти, - як це сьогодні стосується нас, - а вкінці подякували Богові за дар буття в спільноті, за дари, які Добрий Батько через неї зсилає на кожного. А тепер коротко про кожний з моментів, ланцюжків, які нам було представлено на реколекціях.

«Про важливість дрібниць». «Хтось сказав, що життя складається з дрібниць, але через дрібниці воно не складається. Життя це ланцюг, а дрібниці - це ланки. В житті християнина дрібниць не буває. Можливо, багато речей ми називаємо дрібницями, легкими, або щоденними гріхами, але в масштабі життя кожна дрібниця має велике значення. Якщо в твоєму житті були дрібниці, які містили гріх, то і за ці дрібниці потрібно покаятися… бо Бог осміяним не буде… що посіє людина, те й пожне (див. Гал. 6,7). Занедбуючи дрібниці можемо порвати ціле наше життя… Багато речей, про які читаємо в Святому Письмі називаємо дрібницями. А за кожною такою дрібницею стоїть Божа воля. Вчитайся у Святе Писання і ти все зрозумієш, Бог просвітить, застереже від подібних помилок, трагедій (Чорнобиль, тощо). І тоді Він промовить до тебе: Ти був вірним у малому поставлю тебе над великим». 

«Про серце»: «Щоб вилікувати симптоми, потрібно вилікувати хворе серце. Здорове серце дасть силу для рук і ніг. Це справедливо теж для духовного життя. Люди, в яких хворе серце, мають погане духовне почуття… Ми всі хочемо змін у житті, щоб змінилася ситуація в родині, на роботі. Змінюючи серце, ти зможеш змінити все в житті. Люди з чистим серцем по-іншому говорять, слухають, чинять… і дав Бог йому нове серце… Нове серце дасть тобі нове життя. З хворобою серця ми йдемо до лікаря, він каже зробити нам кардіограму. Так само з духовною хворобою нашого серця слід йти до Лікаря душ і тіл – Ісуса Христа – зробити «кардіограму» - іспит сумління, сповідь-покаяння (Бог «виріже» заздрість, гнів, вилікує сварливість… бо коли нас дратує невчасно прилетіла муха чи хтось, то проблема не в мусі чи цій людині, а у стані нашого серця). Біль у серці вказує на дисгармонію у нашому житті, а ця біль – гріх – лікується лише через сповідь. Диявол знає, що у сповіді чекає на нас прощення і милосердя, тому всіляко буде нас утримувати від цього кроку. Господь переміг сатану, зламав його владу над душами людей. Якщо ми відкриємо серце Господу у сповіді, сповідуємо свій гріх, то і ми увійдемо в перемогу Господа. Хай допоможе Він нам зробити це сьогодні, зараз!».

«Про правдиве служіння» розважали над двома прикладами зі Святого Письма – про царя Самуїла і про Предтечу Господнього Івана Хрестителя. Про те, як вони змінювалися під час свого служіння, до якого були покликані, а розглянувши приклад їхнього служіння отець Михайло поставив і до нас ці ж запитання: як ми змінюємося впродовж нашого служіння – Бог у нас маліє, а гординя росте (приклад Самуїла) чи навпаки – як у випадку Івана Хрестителя: «Мені ж треба маліти, а Йому рости» (див. Йо 3,30)?

 «Про дар буття в спільноті». «Адже ми могли й не знати одні одних. Хтось ходить по Києву, хтось по Дрогобичі, а ще хтось по Івано-Франківщині та Чернівцях, але Назаретська родина з’єднала нас в одну християнську спільноту, спільноту любові. Саме так! Бо коли якась радість чи випробування є в когось в одному кінці країни, то можеш бути певним, що цією радістю радіють чи переживають молитовно за Твоє випробування в інших куточках України Твої Брати і Сестри зі спільноти. Й тому ти не один, а підкріплений силою Божою через ближніх, - тому «ніяка зла сила не переможе» Тебе». 

Під час Літургії, Молебню до Божої Матері мали нагоду подякувати за всі дари, які Господь зсилає на нас, наші родини через спільноту. Лилася також гаряча молитва за воскресіння України, Боже світло для ворогів нашого народу та дякували за дар для нашої спільноти двох мужніх та вірних Богові і ближньому наших братів зі спільноти – Тараса і Романа з Калуша, які зараз стоять на захисті нашого краю, своїх коханих, дітей, друзів. Дякуємо Вам, дорогі Брати Романе і Тарасе, та всім любим та мужнім нашим Воїнам України, які такою дорогою ціною, відкрились на переміни, щоб дарувати нам «нове життя». Хай береже Вас Господь! А ми щирою щоденною молитвою та працею бережемо Вас у своїй пам’яті, думках, серці та рішеннях. Христос воскрес! Воскресне Україна! 

Іванка Смеречак, м. Дрогобич