24.01.2018
В закладки   Надрукувати   Написати листа  
Головна
Історія
РНР в Україні
Галерея
Література
Наші молитви
Бюлетні
Теми зустрічей
Статут
Статті
Новини
Лінки
Головна
 
 
Подібні матеріали
Про багатослівя Версія для друку Відіслати на e-mail
Рейтинг: / 2
ГіршеКраще 
Статті
16.12.2010
Якщо маєш сказати що-небудь корисне, то відкрий уста,а якщо нічого спасенного, то мовчи”(св.І.Золотоустий). Найбільша наша потреба — належно керувати своїм язиком і загнуздувати його. Рушій язика – серце. Чим наповнене серце, те виливається через язик. І, навпаки, – передані язиком почуття серця ще більше укріпляються й укорінюються в серці. Тому язик є одним із немалих чинників у формуванні нашої вдачі. Добрі почуття є мовчазними. Слів шукають переважно почуття егоїстичні, щоб висловити те, що лестить нашому самолюбству й що може показати нас, як нам здається, з кращої сторони.

Багатослів’я в багатьох випадках походить від деякої гордої зарозумілості,через яку, уявляючи, що ми дуже компетентні й що наша думка про предмет мови найповніша, відчуваємо нестримне бажання висловитися і своєю багатомовністю з численними повторюваннями закарбувати цю думку в серцях інших, напрошуючись таким чином їм у непрошені вчителі та мріючи мати інколи учнями таких осіб,які розуміють діло набагато краще від вчителя. Сказане також стосується і тих випадків, коли предмет мови буває більш або менш вартим нашої уваги. Переважно багатослів’я рівнозначне пустослів’ю. І якщо це так, то бракує слів, щоб у повноті зобразити все зле, яке походить від цієї недоброї звички. І взагалі, багатослів’я відчиняє двері душі, через які негайно виходить сердечна теплота побожності, тим більше це робить пустослів’я. Багатослів’я відвертає увагу людини від себе, і в серце, що не охороняється, починають закрадатися звичайні пристрасні почуття і бажання, часто з таким успіхом, що коли закінчиться це пустомовство, в серці знаходимо не тільки згоду, але й готовність на пристрасні діла. Пустослів’я є дверима до осудження і наклепів, поширювачем брехливих вістей і думок, сівачем суперечностей і роздорів. Воно заглушує смак до розумової праці й майже завжди слугує прикриттям відсутності ґрунтовного знання. Після багатослівя завжди залишається якесь почуття туги й лінивства. Це є свідченням того, що душа, навіть небажаючи, усвідомлює себе обкраденою? Апостол Яків, бажаючи показати, як важко говіркому втриматися від будь-чого некорисного, шкідливого, грішного, сказав, що утримання язика на прив’язі є набутком тільки досконалих мужів: “Коли хтось не завинить словом, той муж досконалий, що може загнуздати й усе тіло” (Як. 3,2). Язик, якщо почне швидко говорити задля свого задоволення, несеться в промовах, як розгнузданий кінь, і теревенить не тільки добре й пристойне, але й недобре та зле. Тому апостол називає його нестримним злом, яке сповнене смертоносної отрути. А Соломон сказав: «В багатомовності гріха не бракуватиме» (Прип. 10,19). Тому, про Бога потрібно говорити з найбільшою прихильністю, особливо про Його любов і доброту; але й зі страхом, думаючи, як би не згрішити, якщо скажемо про божественне щось негідне й тим збентежимо прості серця тих, що нас слухають. Навіть і тоді, коли виникає потреба вислухати свого співрозмовника, щоб зрозуміти, в чому справа й дати належну відповідь, не забуваймо під час розмови піднімати око ума до неба, де є Бог наш, думаючи при цьому про Його велич і про те, що Він не зводить з нас Свого ока й дивитися на нас то з благоволінням, то неприязно, відповідно до того, що є в нашому серці, в наших словах, рухах і ділах. Коли потрібно нам говорити, наперед подумаймо про те, що хоче сказати наше серце, перш ніж перейде це на наш язик, і переконаємося, що було б краще, коли б багато з того не виходило із наших уст. Мовчання є велика сила в ділі невидимої боротьби й правдива надія на отримання перемоги. Мовчання дуже миле тому, хто не надіється на себе, а надіється на одного Бога. Воно є сторожем священної молитви й незвичайною поміччю при вправлянні в чеснотах; а поряд з цим і ознакою духовної мудрості. Отже, берімось за це діло — і воно само навчить нас, як його осягти та буде нам допомагати в цьому. Для підтримання ревності у цій праці частіше розважаймо про згубні наслідки неконтрольованої говірливості й спасенних плодів мовчання. Коли ж скуштуємо спасенних плодів мовчання, тоді нам не буде потрібно вже ніяких щодо цього уроків. Амінь.

З творів Святих отців.

 
< Поперед.
ikona-sw-rodziny.jpg
Церква і місія
zemla2.gif
Power by ArtGattino