22.01.2018
В закладки   Надрукувати   Написати листа  
Головна
Історія
РНР в Україні
Галерея
Література
Наші молитви
Бюлетні
Теми зустрічей
Статут
Статті
Новини
Лінки
Головна
 
 
Подібні матеріали
Вечірній іспит сумління. Так ми закінчуємо день прожитий Версія для друку Відіслати на e-mail
Рейтинг: / 2
ГіршеКраще 
Написав Administrator   
06.09.2010

ВЕЧІРНІЙ ІСПИТ СУМЛІННЯ
Оскільки так важко мені з простотою, щирістю, відкритістю, оскільки моя гордість, егоїзм, пиха не дозволяє мені вникнути в себе й побачити правду про мене та про Любов Доброго Бога – варто просити про допомогу в Діви Марії – як перед іспитом сумління, так і після того, як я його не зробив – щоб Вона допомогла мені на другий раз зібратись і ним помолитись.

1. Вбираю тепло  Божої Любові, яке Бог мені давав протягом всього дня:
- пригадую собі ситуації, коли було мені радісно, приємно, спокійно, добре...
- зупиняюсь якийсь час при кожній із них
- усвідомлюю собі, що це була близькість самого   Доброго Бога, Котрий через когось або щось пригорнув мене до Себе
- тепер підтримую це добро, тепло – триваю в з'єднанні з Богом - "в Його обіймах"
- дякую Йому за це тепло Божої Любові
- перепрошую, що не помітив Його любові тоді – коли був забіганий, утішився лиш поверхнево, подумав, що отримав те, що мені належне – привласнив і поглибив свою пиху.
2. Відкриваюсь на Світло Божої Любові, щоб з його допомогою побачити правду про себе, яким я є:
- пригадую собі нагоди зробити добро, які мав протягом усього дня: обставини, що давали можливість зробити  добрий учинок, заохочування з боку людей, те, що виникало з моїх обов'язків, підказки сумління, натхнення Святого Духа...
дякую Доброму Богові, що дав мені ті можливості, натхнення...


- усвідомлюю, як я їх використав...
- дякую за Божу благодать, що покерувала мною і я здійснив дане добро
- перепрошую за невикористані нагоди, відштовхнені натхнення, за усе добро, яке могло статись, але, через мене, пропало...
- усвідомлюю собі правду про себе: що я неслухняний, виконую лиш свої забаганки, уникаю того, що важке, спихаю на других, що я боягуз, що бракує мені віри та уповання, що в глибині душі не залежить мені на Божій Волі, що погорджую Богом та Його волею, благодатями, що немає в мені Божого страху...
- триваючи в такій правді й надалі перебуваю "в обіймах" Доброго Бога, що не перестає мене обігрівати Теплом Своєї Любові, що розуміє мене, є довготерпеливий, хоча через мої занедбання страждає – не перестає мене любити й хоче пробачати
- стараюсь виражати Йому каяття, просити про вибачення...

3. Перебуваючи й надалі в Теплі та Світлі Божої Любові, пригадую собі скоєне мною конкретне зло: погані та незгідні з Божими Заповідями, Євангелієм – наміри; погані думки; погані слова, розмови, спілкування; погані вчинки, поведінку

- перепрошую Доброго Бога за те все, пам'ятаючи, що увесь час перебуваю в Його кохаючих, милосердних "обіймах"
- довіряюсь Йому – з проханням, щоб Він: виправляв зло, яке я залишив після себе, щоб лікував рани, які я завдав ближнім та самому собі; вберігав мене завтра від того всього – якщо на те є Його воля.

Коротким    прославленням,   подякою   закінчую   цю молитву.

 

 
< Поперед.   Наст. >
ikona-sw-rodziny.jpg
Церква і місія
zemla2.gif
Power by ArtGattino