23.01.2018
В закладки   Надрукувати   Написати листа  
Головна
Історія
РНР в Україні
Галерея
Література
Наші молитви
Бюлетні
Теми зустрічей
Статут
Статті
Новини
Лінки
Головна
 
 
Подібні матеріали
Таємниця Божої самотності Версія для друку Відіслати на e-mail
Загальні зустрічі
Написав Administrator   
19.04.2017
Наслідування Христа, тобто вибір дороги до святості, веде, через дедалі більші втрати й самотність, на Голготу. Наші близькі, не розуміючи особливих стосунків, що усталюються між нами й Богом, можуть не сприйняти дороги, яку ми вибрали. Тоді, можливо вперше в нашому житті, між нами й оточенням виникне розбіжність у поглядах на Ісуса. Переживати біль нерозуміння важко. Тому Христос щодня поновлює для нас свою спасенну Жертву й віддається нам у Євхаристії, щоб уділяти нам на цій дорозі власної, Божої моці.
Ось як кардинал Ратцінгер пише про самотність, яку переживав Господь наш Ісус Христос: „Він гуртував довкола себе приятелів, але не зміг уникнути болісного відчуття  зради з боку своїх добромисних але слабовільних учнів. Зрештою була ще тривожна година на Оливній горі, коли учні поснули, а Ісус заглибився у власне серце – самотній і незрозумілий.
Ісус був цілковито самотній уже у хвилину арешту, коли Його полишили всі учні. Ба ще до того, коли Він молився в Саду Гетсиманськім, а учні, попри Його настійливі прохання, постійно засинали. Яким же самотнім почувався Він, стоячи перед Пилатом, і згодом, коли Він, побитий та осміяний, ніс свого хреста на Голготу. Самотність Господа нашого перед майбутніми муками найкраще передають такі слова: „Елі Елі лема савахтані“, – тобто: „Боже мій, Боже мій, чому ти мене покинув?“ (Мт 27, 46). Ці слова показують безмежну самотність, яку відчував у своїй людській природі Спаситель, віддаючи за нас своє життя.
Наслідуючи Його, ми теж маємо поступово втрачати свої ілюзорні опори, ставати дедалі убогішими, аж поки в нас залишиться єдина справжня опора – Бог і Його любов. Лише душа, яка усвідомлює свою цілковиту самотність, здатна вповні прийняти Бога, бо в Ньому вона знайде все, а поза Ним – нікого й нічого. Тож не дивуймося втратам, яких ми зазнаємо на дорозі до єднання з Господом. Ці втрати допомагають нам погодитися на самотність – самотність, яка і є дорогою до поєднання з Богом і місцем нашої зустрічі з ним.
Якщо ми не погодимося на це за життя, то у хвилину смерті зустрінемося з Господом у цілковитій самотності. Що раніше ми полюбимо самотність як благодать, як місце нашої зустрічі з Богом, то краще підготуємося до остаточної зустрічі з Ним у хвилину смерті.  Уникаючи убозтва самотності, боячись його та постійно намагаючись заповнити його людьми чи речами або шукаючи самотою опори в самому собі, ти насправді уникаєш Бога, Нареченого, якого можна пошлюбити лише в самотності. Про це переконливо каже св. Тереза від Ісуса: „Solo Dios basta“ – „Достатньо лише Бога“. Поза ним і ти не потребуєш нікого й нічого. (пор. ДлБ)
 
пропозиції запитань для ділення:
 
- як переживаю Божий дар самотності в своєму житті?
- чим заповнюю час самотності?
- як вдається постійно радіти Божій присутності?
 


 
< Поперед.   Наст. >
ikona-sw-rodziny.jpg
Церква і місія
zemla2.gif
Power by ArtGattino