24.01.2018
В закладки   Надрукувати   Написати листа  
Головна
Історія
РНР в Україні
Галерея
Література
Наші молитви
Бюлетні
Теми зустрічей
Статут
Статті
Новини
Лінки
Головна
 
 
adopcja.gif
Нові публікації
Хто он-лайн
Статистика
відвідувачів: 804005
Подібні матеріали
Заповіді Блаженств Версія для друку Відіслати на e-mail
Загальні зустрічі
02.09.2016

                                                   І.Блаженні убогі духом.Мт.5

Початок заповідей Блаженств. «Блаженні убогі духом…» Ісус прийшов, щоб дати людям щастя, блаженство, зміст. Вказівниками на дорозі життя є заповіді блаженств. Блаженні – це глибоке внутрішнє щастя. Ісус ніби говорить говорить: . Якщо ви будете жити так, ви будете блаженні. Блаженні - зустрічаємо ряд слів і закінчуються - радійте і веселіться. Блаженство – це радість і щастя, в якому живуть Божі діти. Блаженство (макаріос) – це властивість Бога. Сам Бог є блаженний. Біблія говорить: «Блаженний Бог. Блаженний Господь Ісус Христос…» Якщо Бог блаженний. То пізнати блаженство можуть тільки ті, які є причасниками Божества. Ісус встановив новий ідеал життя, внутрішнього світу. Блаженство, це не стільки дія як стан серця. Скільки б ми не зібрали зовнішніх атрибутів успіху, вони не дадуть нам щастя. Блаженство – це ідеал щастя, праведності, самопожертви.. Найдивніше, що досягнути цього ідеалу зможуть тільки ті. хто пізнає свою безпомічність і те, що вони повністю залежать від Ісуса Христа. Ісуса оточували багато людей, але проповідь блаженства стосувалася найперше учнів. Ніхто не може отримати цього великого благословення, не досягнувши глибини покори. Тільки Божі діти можуть бути причасниками Божества. Блаженство (макаріос) є даром Бога.

Заповідь блаженства призначена не для святих у небі, а для нас. Якщо ви хочете бути щасливі, то ви повинні так жити. Це особливий спосіб життя. Живучи так, ви обов’язково зазнаєте змін. Часто ми зовсім не відрізняємось від світу у своїх поглядах на життя. Ісус говорить в нагірній проповіді: Бог хоче , щоб ви жили по іншому, щоб ви не були як всі. Якщо послухаєтесь, то будете щасливі. Блаженство – це інструкція життя. Люди мало звертаються до Бога, щоб зрозуміти як бути щасливими. Ісус міняє внутрішній світ. Якщо в серці гармонія, то змінюється і зовнішній світ людини, бо «Віра без діл мертва». Читаючи заповіді блаженств, зустрінемося із парадоксами. Вони повністю протирічать тому, чим живе світ. Слово «Блаженний» має свою протилежність – «горе», благословення – прокляття. Ісус пізніше говорить до фарисеї – горе вам… Це не означає побажання, але ніби констатація факту… В блаженствах знаходимо певну послідовність. На самому початку «убогі духом». Це те. правильне відношення до гріха, яке приводить до плачу(4ст), а плач приводить до тихості, покори, а потім до покори, а потім до спраги і пошуку праведності (5), це веде до милосердя(7), чистоти серця(8), духа миру (9ст), за чистотою серця і духом миротворця слідує зневага, гоніння і злослівя. Бо будучи убогими духом, чистими серце, милосердними.. ви добряче набридли світові. Після зневаги і гоніння ви зможете радіти і веселитися, бо велика ваша нагорода на небесах. Тільки коли ви перебуваєте на дорозі блаженств і терпите зневагу, тоді ви стали сіллю землі і світлом для світу(13ст). Не можливо бути світлом і сіллю(13ст), не пізнавши стан духовної убогості. Блаженні убогі духом, бо їх є Царство Небесне.

1.Чому Ісус починає заповіді Блаженств саме цими словами? Убогість духовна – це перший крок до щастя. Це основна риса християнина, перша подія в житті того, хто входить у вузькі ворота Божого Царства. Єдиний вхід – це убогість духа. Двері небесного царства дуже низькі і увійти можна тільки на колінах. Не можливо наповнитися, якщо не станеш порожнім, не можливо здобути цінність, поки не зрозумієш її відсутності. Сучасний світ цього не розуміє. Ми не можемо отримати благодать, поки не станемо убогі духом. Неможливо стати християнином, поки не станемо убогі духом. Не можливо отримати наступні благословення без духовної убогості. Адже щастя в покорі, і поки ми не зрозуміємо власної марності, не досвідчимо безпомічності, доти не зрозуміємо цінність Христа! Не зрозумівши небезпеки, в якій перебували, не пізнаємо, наскільки великою є Божа любов. Через смерть ми здобуваємо життя. Ніхто не приходить до Ісуса Христа, ніхто не здобуває Небесного Царства, не схиливши коліна з почуттям покаяння за гріхи. «Огида для Господа всякий бундючний, ручуся: не буде такий без вини!» Притч16.5. Бог дарує покірним свою благодать. З цього все має починатися, тому ці слова стоять на початку. Єдина дорога до спасіння проходить через сповідь – визнання своєї гріховності, через визнання своєї нездатності відповідати Божим вимогам.. Лаодікійська Церква думала : «Я багатий і не маю ні в чому потреби», Господь відповів: «Ти нещасний і бідний і сліпий і нагий…»(Книга Обявлення). В християнському житті не має місця для гордості. Не можливо прийти до Бога, не усвідомивши свого духовного банкротства, з таким же почуттям слід вести християнське життя.

2.Що означають слова «Убогі духом»? Дехто думає, що мова іде про убогість матеріальну Хоча багатство справді може пошкодити людям. Самодостатнім людям важче надіятися тільки на Бога. Бідним легше думати про духовні речі. Але все таки мова тут не про матеріальну убогість. «Убогі духом» «Птокос» (Як ЛазарЛк.16.) – не просто бідні. Але повністю без нічого, жебрак, повністю залежний від милостині, повна залежність. Ісус говорить, що такі є щасливі. Ісус говорить не про фізичну убогість, а про убогість духа. Приклад: Лк.18.9. Тут фарисей – пряма протилежність до убогого духом, він гордий духом, впевнений у своїй праведності, зневажає других... митар – не сміє підняти очі, «Боже, будь милостивий…вийшов оправданий. Скрушені і смиренні, блаженні духовні банкроти, що у куточку просять Божого милосердя. Тільки вони можуть пізнати Бога і тільки таких є Царство Небесне. Щастя приготоване для покірних. Знаєте хто найсильніший? – Той, хто визнає себе найслабшим. Таким був Мойсей…Давид…Петро…(відійди від мене Господи), апостол Павло… Коли ви визнаєте свою слабкість, безпомічність, це не кінець, це початок, але це найважчий крок в житті. Кожен раз, коли я повинен служити, проповідувати, у голові є думка: «Господи, Ти це зроби…» «Будьте досконалі….» Якщо праведність ваша не перевищить праведності книжників і фарисеїв…» Нагірна проповідь, як і 10заповідей показують людям, що своїми силами ми нічого не можемо і тому маємо прийти до повної залежності від Бога. Немає нічого огиднішого ніж духовна гординя. Як взнати, чи ми убогі духом?

Сім ознак духовної убогості:
1.Ви відрікаєтесь від себе. Убогий духом відрікається егоїзму.
2.Ви розчиняєтеся в любові Христа. Ви кажете: покажіть мені Господа і доволі для мене.
 3. Ви ніколи не жалієтеся на свої обставини, (бо кращого не заслуговуєте). Чим більша потреба, тим більше Він дає.
4.Помічаєте тільки добрі якості в других, а в себе тільки слабкості.
5. Багато часу проводите в молитві. Убогий завжди просить Ви будете стукати в небесні двері і не відійдете, поки не отримаєте.
6. Ви приходите до Бога на Його умовах. Гордий грішник не відмовиться від своїх задоволень.
 7. Убогі духом дякують Богу за все. 1.Тим.1.14.
 Ви відповідаєте цим критеріям? Це перша сходинка і вона починається від почуття безпомічності. Дивіться на Бога і молиться!

Пропозиції запитань для ділення:
1. Які риси у ближніх я помічав протягом цього дня?.
 2. Чи не жалівся на обставини?
3. Що можу зробити негайно у світлі першого блаженства

 

                                                    ІІ.Блаженні плачучі. Мт5гл.

Блаженні плачучі, бо вони утішаться.. У цьому і є парадокс цієї заповіді. Ми ніколи не думали, що плачучі є щасливими. Все наше життя проходить у пошуках приємності. Світ усіма способами уникає суму і болі.  В єв.від Луки 6.25 Ісус сказав: Горе вам, що смієтеся нині, бо будете плакати. В нагірній проповіді Ісус пропонує зовсім інший підхід до життя. Ісус засуджує оманливе щастя і сміх світу і звіщає благословення, щастя і мир плачучим. 

Що це означає?

Блаженні ті, що плачуть. В єврейській мові дев’ять дієслів означають сум. В даному випадку – це найсильніше дієслово. Справді, є різні види суму, ціла історія людства, це історія суму і сліз. 

Про який плач говорить Ісус? Біблія говорить про різні причини плачу. 

1.Життєва скорбота. Плач і сльози в цьому випадку є частиною людини. Це  теж є дар Божий, бо стримувані біль і скорбота можуть знищити нашу нервову систему. Плач звільняє і біль і починає процес зцілення. Плакати – це цілком  нормально. Авраам плакав, коли померла Сара. Давид плакав від самотності. Самотність – це важлива причина для плачу. Тимофій плакав від невдачі і розчарування - 2Тим.1.3,4. Єремія плакав над долею народу… Батько плакав над одержимим сином - Мр.9. Любов, відданість, вдячність примушує плакати – Лк.7.37.  (Жінка, які багато прощено). Господь плакав над могилою Лазаря, над Єрусалимом. 

Бувають і недобрі сльози: від не сповнених бажань, не виконаних по хотей. Заздростіі т.п.  Сльози Амнона від бажання сестри 2.Царств13., так плакав цар бажаючи отримати виноградник 3Цар.21.34. Це недопустимий плач. 

Буває плач над смертю ближнього. Надмірний плач від почуття вини. 

Є плач від Бога, а є плач від проблем світу. Яка між ними різниця? Ап. Павло пояснює:  «Бо смуток для Бога чинить каяття на спасіння, а про нього не жалуємо, а смуток світський чинить смерть»2Кор7.10. Ви можете виплакати всі очі від  якихось проблем…виплакати себе від незадоволення. Але цей плач не приносить життя. Тільки один смуток приводить до життя: сум ради Бога, плач покаяння. 

Єв.Мт.5.4. Це коли ви плачете від того, що ви грішник.  Убогий духом - це повний духовний крах. Переконавшись у гріховному банкротстві ви плачете над ним. 3ст. – щасливий той, хто зовсім нічого не має, жебрак, що постійно просить милості. 

Отже, двері в Царство Боже відкриваються через почуття духовної убогості, немічності, духовного краху…це початок.  

Коли хтось говорить: я бідний і негідний, тоді брами небесного Царства починають відкриватися для нього.  Тільки відкриття, переживання 3ст. може привести до плачу в 4ст. (Приклад Іова…він став справді віруючим, коли Бог поклав його на лопатки…42гл.:  «Я чув…тепер очі мої бачать Тебе… тому я відрікаюсь і розкаююсь…»

4ст «Плачучі» – найсильніше дієслово, означає плач на великою втратою, ридання…Це слово передає стан глибокої внутрішньої агонії (Давид: 31Пс. 50Пс – Давида розриває з середини). Після визнання і сповідання серце людини змінюється. «Щасливий, кому відпущені беззаконня і чиї гріхи покриті» Пс.31.  Чому блаженні плачучі?  - бо тільки плачучі за свої гріхи  будуть прощені. Інші люди будуть вічність проводити з виною, так і не переживши полегшення. Давиду були знайомі сльози суму, самотності, розчарування, поразки. Але тільки після плачі за гріхи він міг сказати: блаженний, кому відпущені беззаконня і чиї гріхи покриті. 

Блаженні плачучі. А що говорить світ? - Сховайте свої біди, посміхайтеся...

«Наблизьтеся до Бога, то й Бог наблизиться до вас.  Очистіть руки, грішні, та серця освятіть, двоєдушні!  Журіться, сумуйте та плачте! Хай обернеться сміх ваш у плач, а радість у сум!» (Як.4.8).   Боляче бачити байдужість сучасних християн. Ще ніхто не входив у Царство Небесне, не оплакавши своєї гріховності. Ви ніколи не очиститися від гріха, якщо смієтесь над  ним. Дехто думає, що духовне життя, це щось веселе, я не проти радості. .. Багато християн шукає щастя. Ходять на консультації, а потрібно плакати, бо це дорога до щастя.

Усвідомивши свою гріховність, можна вести себе по різному.

1.Можна це відкидати.  Так поступили фарисеї, наділи маски, щоб виглядати праведним.

2. Можете сказати: я з цим справлюся сам. Почну працювати, щоб стати кращим. 

3.Можна признати все і не маючи сили,  щось впасти у відчай як Юда. 

4.Можете пізнати свій стан і звернутися до Бога про допомогу. Це буде правильним кроком. Що зробив син, сидячи біля свинячого корита?... Він визнав свою поразку, заплакав і повернувся до Батька. Іншої дороги не має. 

Ви християнин не по тому, що ви зробили колись, а по тому, що робите зараз. 

«Щоб знову, коли я прийду, не принизив мене поміж вами мій Бог, і щоб мені не оплакувати багатьох, що перше згрішили були, і не покаялися в нечистості, і в перелюбі, і в розпусті, що коїли їх» 2Кор.12.21. Питання завжди стоїть ребром: або ви оплакуєте свій гріх, або потрібно плакати за вами! 

Ми плакали над своїми гріхами, входячи в небесне Царство і продовжуємо їх оплакувати, бо: «бо чиню не те, що хочу, але що ненавиджу, те я роблю»Рим.7.15.   Праведність і гріх ведуть між собою боротьбу. Павло боровся кожен день, він знав де знайти перемогу. 

Прощення приходить після усвідомлення духовного банкротства і плачу за гріхи. Цей стан потрібно зберегти все своє життя.  Наше життя складається із розкаяння і скрушення. 

Ви можливо запитаєте: навіщо це мені, чому завжди плакати, що це мені дасть? – Потіху! Плачучі блаженні не тому, що плачуть, а тому, що отримують потішання!  Без сліз не можливо пережити потіху. Попробуйте скрити свою вину і вона поглине вас. Бог утішитель:  Пс.29.5; Пс.49.15; Іс.55.6,7; Мих.7.18,20.  – говориться про потіху, яку дає Бог. Як тільки наш плач доходить до Божого трону, його потішення приходить до нас через Ісуса Христа.  Утішителем був Ісус Христос, бо Він сказав, що пошле Утішителя. Потішення товаришує плачу, потішення не покине нас, поки ми продовжуємо плакати. Але це закінчиться коли прийдемо у вічне Царство: «Бог кожну сльозу з очей їхніх зітре, і не буде вже смерті. Ані смутку, ані крику, ані болю вже не буде, бо перше минулося!» Об.21.4. Для чого була написана Біблія, для чого Бог заснував Церкву?... – щоб потішити нас! Вона розповідає про Божу Любов! 

Коли ми боремося з гріхами, Бог потішає нас Духом Святим, Словом і служінням Церкви. Отримуючи потішення ми переживаємо щастя. Щастя отримують засмучені.  Не тому, що вони сумні, а тому, що сум приводить їх до щастя. Ісус сказав: «Прийдіть до Мене всі струджені і обтяжені і Я заспокою Вас» Мт11.28. Ісус зніме ваш тяжкий тягар і дасть вам своє ярмо. Жити по заповідях Христа – це легкий тягар, порівняно з важкістю гріхів. Ми постійно сповідаємося і Він постійно дає нам свою потіху. Після потіхи приходить щастя. Ми можемо радіти, посміхатись і сміятися. Тепер ви можете сказати. Що знаєте цей стих.

Постарайся усунути всі перешкоди. Це те, що робить наше серце твердим, робить не чутливими. Кам’яне серце не плаче, Божий плуг не може його зорати, воно чекає Божого суду.  

Що робить наше серце кам’яним?
1. Любов до гріха.
2. Відчай.Єр.18.12 (Не надійся…)
3. Самозадоволення (У мене все добре…)
4. Відтягування…Як.4.14
5. Сміх і шум.

Як звільнитися від перешкод? – дивіться на хрест!  Ви побачите, як потребуєте Його. Віддаліть перешкоди, пізнайте свій гріх (Приклад героїв Бібліїї…), моліться про дар покаяння. Це приводить до покаяння і потіхи….

Пропозиції запитань для ділення:
1.Що найчастіше є причиною мого плачу, суму7
2.Де знаходжу потіху?


                                                                                3.Блаженні лагідні

Люди часів Ісуса знали як бути гордими, самодостатніми, грати роль набожних людей. Вони знали релігію і зовнішньо були бездоганними, знали відповіді на всі питання. Люди очікували, що месія прийде і похвалить їх духовність… Але Господь сказав, що блаженні убогі, плачучі, тихі, бо вони наслідять землю. Та вони цього не зрозуміли. Народ надіявся на свою духовність, а Господь порушив їхню надію.

Коли Ісус це говорив, юдея перебувала під владою Риму.  Юдеї вірили, що Месія прийде і наступить Боже Царство. Ісус розпочав проповідь: «Наблизилось Царство Боже, покайтесь і віруйте в Євангелію», нагодував людей хлібом…, вони раділи і чекали Царя. На той час існували чотири релігійні течії: фарисеї, садукеї, зилоти і ессеї...

Зилоти очікували воєнного Месію, а фарисеї Месію – чудотворця, що чудесно скине римлян. В Ісуса була інша мета.  

В народі жевріла надія на месію. Часто появлялися лживі месії. Коли народ пізніше побачив Месію опльованого і зневаженого…то закричав «Розіпни Його», бо Він розчарував їх. Апостоли мусіли пояснювати, що Месії належало постраждати.

А все почалось тоді, коли Ісус сказав, що тихі наслідять землю. Здобич, перемога належить сильним, а Ісус прийшов в образі слуги. Народ забув пророцтва Ісаї, де Месія - слуга. Він вибрав статус слуги, Він прийшов не зруйнувати владу Риму, а вмити ноги учням. Ціле  Його життя було покорою і служінням. «Син людський прийшов не щоб Йому служили, а щоб послужити і віддати своє життя як викуп за багатьох» Юдеї були розчаровані і не зрозуміли головного. Ісус сказав, що в Його царство увійдуть не само праведні, не горді, не сильні і високо мірні, а скрушені, плачучі і тихі, плачучі, голодні і спрагнені, гнані і  відкинені. Він сказав: такі є громадянами Його Царства. А ми про це забуваємо, думаємо, що Богу потрібні супер зірки, духовні гіганти, багаті і знамениті. 

В Божому Царстві – духовні банкроти: плачучі, тихі. Тихі відрізняються від убогих. Ці слова подібні, але між ними є різниця. Убогість стосується нашої гріховності, а лагідність – Божої святості. Це дві сторони однієї медалі. Я убогий духом, тому, що я грішник, і тихий, бо Бог безмірно святий порівняно зі мною. 

Почуття гріховності приводить до плачу, тоді несподівано ми починаємо бачити святість Бога. Тут появляється тихість, а потім прагнемо Його святості. 

Зилоти очікували воєнного месію і військове царство, фарисеї очікували месію чудотворця, царство чудес, садукеї очікували месію матеріаліста і матеріальне царство, есеям був потрібен аскет…

А Ісус каже: «..Я тихий..». Царство не буде політичним, військовим, привабливим чудесами, воно призначене для лагідних. А наш світ до сьогодні пов’язує щастя з силою, впевненістю, успіхом і владою… Біблія говорить, що люди, які наслідять Боже Царство будуть лагідні. Божий ідеал завжди однаковий.Пс.24.9, Пс.146.6. Спасіння, благословення і радість призначені для тихих. 


 Що таке тихість? Тихість є ознакою тих, хто убогі духом і плачуть. Тихість це не боязливість і не слабкість. Тихі від  грецького «праос» - м’які, спокійні, лагідні…Часто це слово використовувалось для опису тихого вітру, упокореного коня… 

Прикладом  є тихість Ісуса: Мт.21.5…, Кр.10.1. Ісус був лагідний, лагідність це м’якість,спокій. Лагідність це не слабкість, а сила взята під контроль. Це наслідок само упокорення перед Богом,  приборкання гніву.  Тихість не значить безсилля: Пр.16.32. Сила повинна бути під контролем. 

Хтось сказав: «Тихість, це плід Духа, який росте на ґрунті духовної убогості, це квіти, які виростають на могилі самолюбства з пороху гордості». Це стан серця, яке від споглядання своєї убогості і Божого милосердя, стає настільки тихим і послушним, що не залишається сліду попередньої дикості, дикого і не контрольованого характеру…

Тихість – це протилежність насиллю і помсті. Тиха людина помирає для себе, тобто не турбується про свої біди. Не тримає образи в серці. Той. хто лежить на землі не може впасти. Господь назвав тихість головною ознакою в Божому Царстві. Вони плачуть над своїми гріхами і з покорою стоять перед Божим троном, не маючи чим похвалитися. Сила під контролем. Вони довіряють Богу, стоять перед Ним на колінах і їм Бог обіцяє Царство. Тихість говорить: себе захищати не буду, а за Бога віддам життя, за Бога готовий померти. Христос залишив нам приклад. Він не злословив у відповідь і не погрожував - це тихість.  Ісус ніколи не захищав себе, але коли осквернили дім Його Отця. Він зробив бич і прогнав осквернителів. Тихість це не безсилля, але сила націлена на захист Бога. 

Що означає бути тихим? Ви дивитись на себе і оплакуєте свій гріх, ви знаєте, що нічого доброго не заслужуєте, але ви споглядаєте святість Бога і готові померти захищаючи Його святе ім’я. Це шокувало фарисеїв, вони з усіх сил намагалися довести свою святість, але виявилися лицемірами. Вони так і не увійшли в Царство Боже, бо не розуміли тихості. Їх сила не була взята під контроль, вони готові були бичувати кожного, хто образив їх. Це не тихість. 

3.Як тихість поводить себе? Це краще побачити на прикладах:  Бут.13.Історія Авраама, вибраний божий муж і як він реагує при суперечці з Лотом 7, 8ст.?; Він віддав кращу землю, хоч на його боці була сила, право, авторитет. Це тихість і приклад. Приклад Йосифа…в ньому не було тіні злоби, помсти, образи… Йосиф не був боягузом. Тихість  це не боягузтво, сила піж контролем.  Давид і сплячий Саул… Одним помахом меча Давид міг все вирішити, за ним були сила, право, обставини. Вруках був ніх і Саул спав…2Цар16.9… Конфлікт між Давидом і Авесаломом, насмішка Семея і реакція Давида… В Давида була одна дуже гарна риса – повне підкорення Божій волі. Бог не може діяти через людей своє вільних, в Його Царстві мають бути послушні люди. Мойсей  - Чис.13.3,   він був достатньо сильним. Він захищав святість Бога. Мойсей звинувачував себе, але міг постояти за Бога. 

4.Плоди тихості. Сказано тихі  - щасливі. Вони наслідять землю. Бог обіцяв Ізраїлю край у володіння, але ще раніше обіцяв людям всю землю, всю планету. Бог дав людині владу над всією землею В цих словах Бог говорить, що коли ви стаєте тихими, вам повертається ваше насліддя, ви знову здобуваєте рай. Увійдуть в Боже Царство, наслідують землю тихі, а не горді. Увійдуть ті, хто кається за свої гріхи, а не вважають себе безгрішними, ті. хто плаче за те, що опустилися нижче всіх, а не тішаться власною праведністю. Тихі не будуть нічого завойовувати, вони увійдуть у те, що приготоване Богом. В древнього грецькому перекладі сказано «Блаженні тихі, бо тільки вони наслідують землю» Ісус сказав «Якщо не станете як діти, не увійдете в Царство Небесне». Пс.36.11. Пам’ятайте про це і не відривайте свого погляду від Господа. А про те, що твориться навкруги, не переживайте. Не переживайте, що нечестиві поки що, процвітають. Просто, довіртеся Богу, втішайтесь Ним і наступить день, коли Господь дасть вам своє Царство. 

1.Як ви поводитеся коли сила і можливість на вашому боці?
2. Де шукаєте підтримки, коли важко бути лагідним?

 

                                                            

                                                                                 4.Блаженні голодні й спраглі правди

Побачивши юрбу, вийшов на гору, і коли сів, приступили до Нього Його учні. Відкривши свої вуста, навчав їх, кажучи: Блаженні убогі духом, бо їхнє є Царство Небесне. Блаженні ті, що плачуть, бо вони будуть утішені. Блаженні лагідні, бо вони успадкують землю. Блаженні голодні й спраглі на справедливість, бо вони наситяться. Мт.5.1-6. Це перша проповідь Господа в Новому Завіті. Матвій у своєму Євангелії хотів показати Христа Царя – Месію. Про це говорить поклоніння волхвів, виконання пророцтв, влада над сатаною. У п’ятій главі поданий маніфест Царства, шоста глава продовжує розповідати про Царство. Ісус говорив як Той, хто має владу, не посилаючись на чийсь авторитет.

Вивчаючи Нагірну проповідь бачимо, хто і на яких умовах може увійти в Боже Царство. У вступі до проповіді Ісус пропонує нам щастя і блаженство. Ісус знає, що світ шукає щастя, змісту життя. Але Його взір відрізняється від їх очікувань. Ісус запропонував дорогу, про яку вони раніше ніколи не чули. Наш Господь пропонує справжнє щастя, справжнє блаженство, яке доступне тим, хто належить до Його Царства. Заповіді блаженства розповідають як увійти і перебувати у Божому Царстві. Щоб увійти в Боже Царство ви повинні бути убогі духом, і щоб перебувати в Божому Царстві ви повинні залишатися духовно убогими. Щоб увійти в Боже Царство ви повинні оплакувати свій гріх, але будучи Божою дитиною ви продовжуєте оплакувати свій гріх. Щоб увійти в Боже Царство ви повинні прийти до Бога у лагідності, але не в гордості. Перебуваючи в Божому Царстві ви залишаєтесь в лагідності, бо дивитесь на Бога. Щоб увійти в Царство Небесне ви повинні прагнути праведності, а будучи з Богом, ви прагнете ще більшої праведності. Отже це необхідні умови, щоб прийти до Бога. Блаженні голодні й спраглі на справедливість, бо вони наситяться.

Ця заповідь говорить про велику силу, непереборне бажання, велике захоплення… люцифер хотів влади…, Новохудоносор, прагнув слави,… євангельський багач збирав урожай у свої стодоли… Блаженні голодні й спраглі на справедливість… Без води, їжі не можна обійтися, як і без праведності. Ми маємо потребу у праведності так само як в їжі і воді. Голод і спрага це природні відчуття, це ж саме можна сказати про праведність. Наше фізичне життя залежить від їжі і пиття, а духовне від праведності. Фізичне життя не можливе без їжі і пиття, а духовне без праведності. Голод як війна вбиває людей. Всі муки фізичного голоду і спраги є набагато менші від мук невгамованого духовного голоду і невгамованої духовної спраги. Тому Ісус говорить, що кожен, хто живе в Його Царстві переживає духовний голоді спрагу. Отже, люди страдають від фізичного голоду і спраги, вони шукають щастя і задоволення, але шукають не там, де потрібно. Людство намагається вгамувати духовну спрагу тим, що не вгамовує: сміттям, відходами, як блудний син. Споживають поживу для свиней, але не шукають хліба життя. Ісус сам став хлібом, бо знав, що люди голодні. Він став водою, бо знав, що люди спраглі - Єр.2. 13. Люди відкидають джерело води живої і роблять собі посудини діряві, розбиті. Як сумно бачити людей, які спраглі не того, що потрібно. Блудний син прагнув задоволення, влади, популярності. Але опам’ятавшись сказав: в домі отці мого вдосталь хліба… Бенкет в домі отця символізує духовне свято. Світ хоче насититись свинячими відходами, наповнити себе гріховними насолодами. Божі діти спішать до Отця. де їх очікує свято. Отже, з самого початку завдайте собі питання: чого ви прагнете? - Влади, слави, багатства, задоволень? А може ви серед тих, хто шукає правдиву поживу і правдиве джерело? Відповідь покаже, де ви знаходитеся!

Як ця заповідь узгоджується з іншими. 3ст – блаженні убогі духом, духовні банкроти, свідомість того, що ми не можемо самі собі допомогти. Блаженні плачучі – реакція на пізнання, плач за гріхи, каяття, сум. Лагідність говорить: поглянь на себе, порівняй себе з Богом і ти зрозумієш, що тільки в Бога джерело праведності. Спраглі і голодні – ви прагнете того, що своїми силами не можете досягнути. Ця заповідь логічно витікає з попередніх. Якщо ви сокрушали ся духом, оплакували свої гріхи, а потім бачили святість Бога, то ми повинні прагнути Бога. Якщо ви не спрагнені праведності, то ви не є громадянином Царства. Люди шукають щастя і не знаходять його, бо не правильно розуміють щастя, не там шукають. Люди шукають щастя в грошах, владі, задоволеннях, а Біблія говорить, що щастя в покаянні у наверненні, в праведності. Бачимо наслідок кожної заповіді: таких є Царство небесне, вони утішаться, вони наслідять землю, вони наситяться! Бог запевнює це вам. Часто ми розбиваємо собі голову, намагаючись отримати те, що Бог хоче нам подарувати, якщо ми приймемо Його умови. Господь говорить: Я дам вам Царство, утіху, наповню ваше життя. Ви отримаєте все, якщо приймете убогість, лагідність, голод і спрагу праведності. Нам належить все, але стати нашим воно може тільки в Бозі. Не намагайтесь захопити як найбільше у світі, бо все і так буде вам належати. Господи, мені не потрібно нічого окрім Твоєї правди, я хочу бути лагідним… Павло говорив до Коринтян: «все ваше, а ви Христові…»

Убогі духом – переживають біль, потім плач, лагідність – смерть власного «я», але потім ми знаходимо утіху – голод і спрага є вирішенням проблеми. Людина починає шукати Бога. Ми бачимо свій гріх і йдемо до Бога, переживаємо спрагу і голод праведності. Ця заповідь тісно зв’язана з іншими, бо інакше втрачає весь зміст.

1.Яке найбільше захоплення мого життя?
2. Чи бували захоплення, які відводили погляд від Бога? 

 

                                                                                 5.Блаженні милостиві.

Мт.5.Маніфест царя. Він має подвійний характер – звіщає як увійти в Його Царство і як потрібно жити в Його Царстві. Тільки убогі духом, лагідні, голодні правди можуть увійти до Божого Царства, а  увійшовши вони збережуть убогість духа, лагідність і спрагу ще більшої праведності. Ми підходимо до п’ятого блаженства ст7. – Блаженні милостиві, бо вони помилувані будуть. Щоб увійти до Божого Царства, ми потребуємо милосердя, а увійшовши ми маємо проявляти милосердя до оточуючих.  Милосердя – це властивість наслідників Божого Царства.  Релігійність юдеїв була поверховою і формальною. Юдейські вожді вважали, що  гарантовано увійдуть в Царство Месії і займуть  керівні пости. Вони були горді, байдужі, егоїстичні у думали тільки про себе. Вважали, що  зовнішніми атрибутами праведності увійдуть в категорію вибраних. Але в середині  сердець панувала порожнеча. Тому Ісус порівнював їх до гробів зовні побілених, а Іван «породження єхидни..»  Тобто, у них були зовнішні прояви без внутрішнього пориву до покаяння.  Іван говорив про суд для тих, у кого не має нічого крім зовнішності. 

Ісус не звернув жодної уваги на все те, що юдеї виставляли на показ. Зовнішність має значення тільки тоді, коли є плодом серця. Ісус говорив про головне. Християнин – це найперше характер, а потім його вчинки. Бути християнином, це найперше плекати певний характер. Тобто бути убогим духом, каятися за гріхи… 

В християн не може бути зовнішнього блиску, обманливої зовнішності. Христос входить і повністю опановує наше серце, а потім серце керує нашим життям. Богу не потрібна наша поверховість, якщо серце  далеко. 

Перші чотири заповіді блаженств являли собою внутрішні принципи. Вони стосувалися тільки внутрішнього стану перед Богом. П’ята заповідь, народжуючись в серці, характеризує видиму дію – наслідок попередніх заповідей. Якщо ми справді убогі духом, плачемо над гріхом, є лагідні, голодні правди, то ми станемо милостиві до других людей. Ті, хто в духовній убогості  потребують милосердя, виявляють милосердя для других людей; хто в скорботі плаче над своїми гріхами, починають сльозами омивати свої серця і стають чисті серцем; лагідні – це люди, які прагнуть миру;   голодні і спраглі правди завжди будуть готові терпіти за правду.  Отже ми бачимо, як перші чотири заповіді поєднані з наступними.  Перші чотири віддзеркалюють внутрішній стан, а наступні чотири його зовнішню дію. Досвідчивши  власну убогість духовну, ви будете готові допомогти іншому пізнати убогість.

Якщо у вас в серці є перші чотири заповіді, то у вас будуть присутні чотири риси характеру. 

Що означає бути милостивим? Ст7…Тема милосердя червоною ниткою проходить через все Писання. Це невичерпна тема. Але ми постараємося зрозуміти чотири риси милосердя.: значення, джерело, сутність і наслідок. 

1. Що означає милість? Для юдеїв того часу це прозвучало як грім серед ясного неба, бо вони були жорстокі, як римляни, горді, егоїстичні і само праведні, осуджували інших і погорджували ними.  Це не гуманітарна заповідь – якщо ти будеш до інших добре відноситись, то і до тобі буде добре. Або – коли я щось зроблю для Бога, то і Бог щось зробить для мене. Милість була не відома людям, це вважалося слабкістю і хворобою. І в нашому суспільстві правдиву милість не розуміють. В нас говорять: будеш милостивим до других і тобі сядуть на голову. 

Прикладом правдивої милості є Господь Ісус Христос. Ісус ніколи нікому не вчинив зла. Він зціляв хворих, плакав з плачучими, приймав одиноких, знаходив час для дітей, воскрешав померлих…, прощав грішників…, їв з митарями і грішниками. Від початку і до кінця земне життя Ісуса є прикладом великого милосердя. Він був милостивим до всіх. 

Я вас здивую. Виявляючи милість людям, не надійтеся, що це повернеться до вас. Навіть з Ісусом так не сталося. За всю милість народ вимагав Його смерті… Ісус не отримав і краплі милості від тих, кому виявляв стільки милосердя. Дві безжалісні системи: римська  і юдейська об’єдналися, щоб вбити Його. Милість про яку говорить Ісус, це не людська чеснота, яка приносить нагороду. Вона має інше значення: будь милостивим до других, і Господь буде милостивим до тебе! 

Христос є найкращим прикладом милості. Він заступається за нас і від Нього походить милосердя. Все, що ми робимо, щоб допомогти потребуючим і є милосердям. Часто ми думаємо про милосердя тільки в контексті прощення і спасіння, але це дуже багатогранне слово.  Милість означає спів страждання і співпереживання в дії, виявлене до потребуючих. Це не просто співчуття, не пасивний жаль, або символічна подачка. Це чисте спів страждання, яке простягає руку допомоги з чистих, не егоїстичних мотивів. Ісус намагався пояснити: Його учні не вимагають від других – вони самі дають, не осуджують – вини милують, не вивищуються над другими – вони схиляються, щоб допомогти кожному потребуючому. Цими словами Ісус вразив їх у саме серце. Вони вивищувалися, вважали себе праведними, не допомагали слабшим.  Милість це не просто співчуття. Це означає буквально увійти в обставини іншої людини, думати і відчувати як він, щоб допомогти йому. Милість – це побачити голодного і допомогти йому, милість – це бути поряд із самотнім, милість – це допомагати в потребі, а не просто відчувати її. Милість іде далі ніж просто співчуття. 

Милість і прощення. «Бог спас нас по своїй милості»Тит.3.5. Милість спричинила наше спасіння. Через милосердя Бог спас нас. Причиною прощення є милосердя. «У Господа, Бога нашого милосердя і прощення»Дан.9.9. Отже, милосердя і прощення стоять поряд. Не можливо думати про милість без прощення.  І не маж сенсу говорити про прощення без його джерела – милосердя. Але прощення – далеко не єдина ознака милосердя. Милість набагато більша ніж прощення. Прощення – тільки частинка милості. 

Милість і любов. Прощення – це наслідок милосердя, а милосердя – це наслідок любові. Чому Бог милосердний – завдяки  Любові. Бог багатий милосердям у своїй великій любові, якою полюбив нас. За милістю стоїть любов. Любов більша за милість Милосердя має на увазі наявність певної проблеми, а любов існує навіть тоді, коли не має проблем. Милість подібна до лікаря. А любов можна порівняти до друга. Любов постійна, а милість тільки в потребі. Однак, не буває милосердя без любові.  Любов більша за милосердя. Божа любов приходить до нашої нужди у вигляді милосердя. Через всю вічність коли ми не будемо мати потреби і милосерді, Він буде продовжувати любити нас. В цьому житті, любов приходить до нас у милосерді. А милосердя проявляє себе у прощенні. 

Милість і справедливість. Де хто запитує: як Бог може бути милосердним, якщо Він дійсно справедливий, святий і праведний?  - Так, може!  Тому, що Він прийшов у світ в людському тілі. Поніс наші гріхи, поме у тілі і вже заплатив ціну за всі наші гріхи. Смертю Ісуса справедливість була запевнена! Милосердя не відміняє справедливості, милосердя це не сентиментальність, яка запросто відпускає гріхи. Бог являє милість, бо за гріх повністю заплачено. Милість є тоді, коли збережена істина.   Бог буде проявляти милість тільки тоді, коли збережена істина. 

«Бо суд немилосердний на того, хто не вчинив милосердя. Милосердя бо ставиться вище за суд» Як.2.13. Суд справедливий очікує тих, хто не приймає істини, істина – це жертва Христа! Тут не має місця для сентиментальності. Не думайте, що можна все життя прожити без  Христа і розраховувати на милість – вам грозить справедливість! Бог тоді дає нам милість, коли ми приймаємо істину. Коли віруємо, каємося, відвертаємося від гріха – тільки тоді Господь являє нам свою милість. 

Милосердна людина не тільки спокійно вислуховує образи, але й всім серцем переживає за кривдників, милосердний співчуває і прощає, він великодушний і переповнений любов’ю. Хоча це не означає сентиментальність і поблажливість, а любов до істини.  «Позичає безбожний і не віддає, а праведний милість висвідчує та роздає»  Пс.3621. 

Завдяки милості ми не станемо панами над людьми, не підемо по головах принижувати і вивищуватися. Бог завжди на боці бідних. Бог завжди на боці обездолених і милостиві – це ті, хто дає, а не віднімає! 

Нехай Бог збереже нас від голосу світу, який закликає брати все від життя і допоможе почути Його голос, що кличе віддавати все! Якщо хтось вчинив вам зле не забудьте про співчуття, якщо хтось помилився, несправедливо осудив, не повернув – будьте милостиві! «Людина ласкава душі своїй чинить добро, а жорстока замучує тіло своє»Пр.11.17. Хочете бути щасливі?  - будьте милосердні!  Як можна бути жорстоким, коли ми самі маємо постійну потребу у Божому милосерді? 

2. Джерело милосердя. Хто є джерелом милосердя? – Бог! Милість це Божий дар. Але це дар належить тільки тим людям, які пройшли перші чотири заповіді блаженств. Він дається тільки убогим духом, які плачуть , каючись за гріхи, в лагідності і покорі стають перед святим Богом, зі спрагою і голодом Його праведності. І тільки прийнявши Його праведність і дар Його милосердя. вони самі можуть бути милосердними. Милосердя по природі не властиве людині, не появляється само по собі. Людина тільки тоді може стати милостивою, коли в її серці живе милість Бога! А отримати милість Божу можна  одягнувшись у Його праведність  через покаяння і скрушення.  «Бо як високо небо стоїть над землею, велика така Його милість до тих, хто боїться Його» Пс.102.11. 

Ми навертаємося до Христа і Бог дає нам своє милосердя. Господь сказав:  «Будьте ж милосердні, як і Отець ваш милосердний!»Лк.6.36. 

3. Сутність милосердя. Що означає бути милостивим? Як цим жити  в реальному житті? Практично давати їжу голодному, одяг нагому, заміняти гнів на прощення… Існує багато різних способів. «Бо конче відкриєш свою руку йому, і конче позичиш йому за його потребою, що буде бракувати йому» Втор.15.8. Дай йому все, що він потребує – це милосердя! Отже, є багато способів проявляти милосердя:  милість не носить незадоволення, не виношує помсти, не осуджує…

Само праведні християни, які звинувачують інших і захищають себе, подібні до священика і левита, які поспішно минули пораненого край дороги. Показна побожність. Отже, існує безліч можливостей для милосердя в матеріальну сенсі. Чи є можливість виявляти милість духовно? – Звичайно! 

а)Співстраждання. Святий Августин  говорив: «Якщо я плачу за тілом, з якого вийшла душа, то тим більше належить плакати за тілом, у якому не має Бога». Ми плачемо над мертвим тілом, а як ми відносимося до мертвих душ? Приклад Степана коли каміння вибивали душу з тіла молився: «Не залічи їм, о Господи, цього гріха!» Діян7.60. Ісус на хресті говорив: «Отче прости їм, бо не знають, що роблять» - це спів страждання! І ми з вами теж повинні відноситися із спів стражданням до заблуканих дітей, не возноситись над ними і не вважати себе кращими.

 б)Можна проявляти милість до людей не тільки спів страждаючи, але і наставляючи.  «Навчав би противників із лагідністю, чи Бог їм не дасть покаяння, щоб правду пізнати»2.Тим.2.25.   Наставляти людину, щоб її спасти.  «Ради цієї причини докоряй їм суворо, щоб у вірі здорові були» Тит1.13.

 в)Я глибоко переконаний, що не має більшого милосердя для душі людини, ніж проповідь Євангелії. Можна виявляти милосердя для душі людини у молитві, спів стражданні. Проповіді. Богу потрібні милостиві люди.

4. Наслідок милосердя. Що відбудеться, якщо будемо милосердні? Господь запевняє: «Блаженні милостиві, бо вони помилувані будуть!» Бог дає нам милосердя. ми стаємо милосердні і Бог дарує нам ще більше милосердя! Замкнуте коло милосердя! В оригіналі є вираз «тільки вони»,  тільки вони помилувані будуть. Теж саме у молитві: «Прости нам провини наші…»;  «Бо як людям ви простите прогріхи їхні, то простить і вам ваш Небесний Отець» (Матв.6:14). Подивіться на своє життя -  ви милосердні? Якщо ні, то можливо ви ще далеко від Христа, бо милостиві, це люди, які отримують милість від Бога і продовжують її отримувати з Божої руки.

Пропозиції запитань для ділення:
1. Коли останній раз пробачав іншим, як тоді почувався?
2. Як найчастіше практично виявляю милосердя?

 
                                                                               6. Блаженні чисті серцем
Мт.5.8.Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать – це один з найкращих висловів  Біблії. Тема чистоти серця проходить від першої до останньої сторінки Святого Письма. Тема чистоти серця нескінчена і дуже практично пов’язана з  іншими  істинами. 
1.Контекст  шостої заповіді блаженства.
 Історичний контекст.  В часі приходу Ісуса Христа у світ Ізраїль перебував у важкому економічному і політичному становищі... В пригніченому стані було і духовне життя Ізраїлю. Це гніт тоталітарної влади фарисеїв. Не в силі виконати закон Мойсея, вони  створили інші  закони, і тим самим намагалися заспокоїти свою совість. 
Серця людей шукали спасіння, прощення і миру. Їм потрібен був не рабин з новими законами, а той, хто б їх простив за постійне порушення правил. Вони знали, що Бог обіцяв їм Відкупителя. Вони знали про радість Давида від прощення гріхів, але самі ще не пережили подібного досвіду. Народ перебував під тягарем духовного пригнічення. 
Ісус прийшов з відповіддю на запитання і очікування людей. Кожен юдей запитував: які умови, як увійти в Боже Царство, що потрібно виконати?  На ці запитання Ісус відповідає у Нагірній проповіді. 
Шоста заповідь блаженства найбільш повно відповідає на ці питання: «Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать». Хто увійде до Божого Царства? – чисті серцем, тільки вони побачать Бога у Його Царстві! Не з показною праведністю, а з чистим серцем. Люди оцінюють себе порівнюючи з іншими людьми. Ми завжди знайдемо когось, хто гірший за нас. Так само поступали фарисеї (притча про митаря…), але в Бога інші критерії. Бог не сказав, що ви повинні бути кращими від митаря, від блудниці, злодія…Він сказав, що ми повинні бути чистими, прикладом для нас є Бог! «Будьте святі, бо Я святий» 1Пет.1, «Будьте досконалі. Як Отець небесний є досконалий»Мт.5.48.  Люди для порівняння вибирають гіршого, а Бог для прикладу ставить себе – святого і праведного. 
Хто увійде в Царство небесне, хто потрапить на небо, хто спасеться, хто побачить Бога, увійде в радість? – тільки чисті серцем! Ви запитаєте, якщо це ключова заповідь, то чому вона стоїть на шостому місці?  - кожна заповідь блаженств важлива. Вони стоять в досконалому порядку,   у логічній послідовності. Всі вони однаково важливі і кожна з них є частинкою повноти, однієї великої реальності. Не можна відділити одно від одного. Не можна вибирати і відкидати. 
Ставши на першу сходинку ви зустрінете убогість духа, як тільки ви побачите себе убогими, тільки тоді ви простягнете руку до Бога. Після пізнання убогості ми починаємо жаліти, плакати над своїми гріхами. Після цього, усвідомлюючи свою гріховність,  в лагідності станемо перед святим Богом. В покорі  будемо голодні і спраглі праведності. Потім Бог дарує нам милосердя, ми стаємо милостиві. І тоді  Бог через наше прагнення праведності,своїм милосердям очистить  серце людини. Аж тоді ми станемо чисті серцем. А отримавши чисте серце, зможемо стати миротворцями… ставши миротворцем ми дуже швидко зрозуміємо, що світ починає переслідувати, ненавидіти, обмовляти… Все взаємно зв’язано. Але це не страшно, бо далі сказано, що нас очікує нагорода! 
Отже, чистота серця наступить тільки після того, як ви запрагнете святості і Бог обдарує нас своїм милосердям, а милосердя очистить наші серця. Тільки Бог своїм милосердям може очистити наші серця.  Ця чистота серця, дарована милосердям, дозволить споглядати Бога. Завжди є люди, які хочуть досягнути неба надіючись тільки на свої сили.  Люди дивляться на лице, а Бог бачить серце. По іншому можна сказати: ніхто не побачить Бога, не увійде в Його Царство, не отримає прощення, помре розчарований у гріхах, якщо не очистить свого серця. Саме для цього прийшов Ісус Христос – щоб очистити Ваше серце. Помираючи на хресті, Він взяв наші гріхи і повністю заплатив за них, і завдяки цьому ми отримуємо прощення і очищення. Завдяки жертві Христа Бог Отець бачить нас чистими. Інакше не можливо стати чистими в Божих очах. 
2.Що означає «чисте  серце»? Слово серце (гр. –кардія). Серце в Біблії означає сутність людини, її внутрішнє життя. Не тільки емоції, але розум, думки людини. Чистота серця, це в першу чергу розум, який контролює мову і емоції. Ці слова суперечать думці фарисеїв, які звертали увагу виключно на зовнішні ритуали. 
 «Над усе, що лише стережеться, серце своє стережи, бо з нього походить життя» Пр.4.23.  «З серця бере свій початок життя. Серце - це думки,  це початок нашої поведінки. Бо з серця виходять лихі думки, душогубства, перелюби, розпуста, крадіж, неправдиві засвідчення, богозневаги» Мт.15.19.  Богу потрібні перемінені серця - це головне. «Бо Бог бачить не те, що бачить людина: чоловік бо дивиться на лице, а Господь дивиться на серце»1Цар.16.7.  Давид був по серцю Бога.   «Моє серце зміцнилося, Боже, зміцнилося серце моє, я буду співати та славити Тебе» Пс56.8. Не завжди Давид поступав правильно, але його серце завжди було звернене до Бога.  
Друге слово «чисті»(гр.. катарос від катарізо – очищати від бруду, беззаконня). В наш час не можливо стати популярним у світі розмовами про чистоту. Що означає бути чистим? – це звільнення від гріха. Чистота - це чистота без домішок, очищена. Бог шукає людей із чистими мотивами. Якщо наші мотиви будуть чистими, то і життя буде чистим, якщо мотиви будуть грішними, то і в житті буде руїна. Тому в нас повинно бути нерозділене серце, цілеспрямованість і відкритість.  «Ніхто двом панам служити не може, бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або буде триматись одного, а другого знехтує. Не можете Богові служити й мамоні»(Матв.6:24). Не можна бути тут і там. Бог шукає посвяти. 
Тільки мотивів замало. Багато людей мають чисті наміри, але так і не приходять до Бога. «Чисті» означає не тільки чисті мотиви, але і святі вчинки. Має бути одне і друге. 
Є п’ять видів чистоти: 
1.Божа чистота – чистота, яка належить одному Богу, це властивість Бога.
2. Первісна чистота – Бог створив усе чистим. 
3. Кінцева чистота  - в кінці всі душі на небі будуть абсолютно чистими. 
4. Чистота дарована – це чистота, яку дарує нам Бог у сповіді  уже зараз завдяки жертві Христа.
5. Практична чистота. Це чистота в щоденності. Вона навіть в найкращому вигляді буває з домішками бруду. Але Бог хоче, щоб ми, наскільки це можливо були чистими в щоденному житті перед Ним.
Отже,Бога побачать лише ті, кому Бог у покаянні дає свою чистоту, але ця чистота обов’язково виявиться практично в чистих намірах, у чистому способі життя. Ми всі помиляємося, спокушаємося, падаємо, але каємося, сповідаємося і продовжуємо рух. Кожного разі Бог очищає нас і дарує ще більшу чистоту. Сам Бог постійно очищує нас. 
 
1.Які мотиви переважають в моєму житті?
2.Як часто користаю із сповіді – засобу очищення?
 
                                                                                                     
                                                                         7.Блажанні миротворці. 
Мт.5.1-12. Ідея миру проходить через усю Біблію. Від Едемського саду до остаточної перемоги Христа. Мир панував в Едемському саду, люди згрішили і мир був утрачений. На хресті дана можливість наново віднайти мир, коли Ісус став нашим миром. Кожен, хто приходить до Христа може прийняти мир у своє серце. Ми очікуємо часу вічного миру. В Біблії слово мир вживається 400разів. Мир дуже важливий для Бога, бо Він є Богом миру.
Але чому не має миру на землі? Причина відсутності миру це спротив сатани і непослух людини. Падіння ангелів і людини призвело до втрати миру. Справа не в тому, що Бог не хоче дати миру, але в тому, що сатана знаходиться в стані війни з Богом. Бог не веде війну з людьми, але люди ведуть війну з Богом.  
Сьома сходинка говорить про миротворців. Таке враження, що на нас покладена особлива місія: повернути на землю мир, який люди втратили через гріх. Бог виділяє особливу групу людей і називає їх миротворцями. Це Його представники на землі які повинні творити вічний мир, справжній мир. Ці посли миру названі синами Божими. Тут не говориться про політиків, державних діячів, суддів, організації… 
…Ніде  не має миру, тому, що не має миру в наших серцях. Десь прозвучало запитання: скільки мирних договорів було порушено? – відповідь: абсолютно усі! Мир – гарний, але короткий час в історії, коли всі перезаряджають зброю! В 1945 було створено ООН. З того часу на землі не було ні одного мирного дня. Люди не можуть переносити один одного, зростає рівень психічних захворювань, руйнуються родини… Єдина причина такого стану у тому, що людина не має миру і спокою в душі. Зовнішній стан людства є проекцією внутрішнього хаосу. Земля має потребу у миротворцях. Бог обіцяє по особливому благословити миротворців.

І. Де хто вважає, що мир – це відсутність конфлікту. Але наприклад цвинтар важко назвати ідеальним місцем миру. Мир в розумінні Бога має набагато ширший зміст. Мир це не відсутність чогось, а присутність. Мир у Біблійному сенсі це присутність святості, яка дозволяє будувати правильні взаємовідносини. Мир  - це не тільки завершення війни, але відновлення святості, яка поєднує ворогуючі сторони союзом любові. 
Якщо ми миротворці, то від нас вимагається не тільки зупинити війну, але замінити її Божою праведністю. Мир наступає не тоді, коли перестають стріляти, але коли вияснена правда, вирішено питання і противники відкривають обійми один для одного. Біблійний мир не розводить людей, не будує стіну,щоб не було конфлікту, а будує між ними міст, з’єднує їх разом. Часто це пов’язано з болем, але в кінці вас чекає справжній мир.
Неможливо відділити мир від святості. від чистоти, від праведності. Не можна досягнути миру, поступаючись праведністю. «Милість та правда зустрінуться, справедливість та мир поцілуються»(Пс.84:11). Де справжній мир, там праведність, святість і чистота. Якщо хтось заради миру поступається праведністю, то це не мир, а перемир’я  перед боєм., 
«Не думайте, що Я прийшов, щоб мир на землю принести, Я не мир принести прийшов, а меча»Мт.10.34. Що Ісус мав на увазі? – Це означає, що Ісус не прийшов принести мир будь яким способом. Він знав, що перед миром буває боротьба, що спершу потрібно вирішити конфлікт. Християн завжди чекає боротьба, навіть коли ми стаємо миротворцями. Бути миротворцем не легко. Миротворцям доведеться ставити людей перед істиною, щоб вони отримали справжній мир. А коли ми говоримо правду світові, то перед тим, як прийняти, нас будуть ненавидіти. Щоб вилікувати рану, її потрібно відкрити…Перед тим, як наступить мир, повинен прийти меч істини, праведності, святості. Істину потрібно відстоювати. Ми говоримо правду, виникає боротьба, конфлікт, але коли конфлікт буде вирішений через віру і Ісуса Христа, тоді наступить справжній мир. Миротворець не боїться порушувати спокій.  Краще підняти тему, навіть якщо вона когось образить, щоб люди, перемігши конфлікт, здобули правдивий мир. Миротворець це не той, хто ніколи не бореться. Навпаки – ми постійно у боротьбі. Але коли боротьба закінчена – наступає справжній мир. Вас будуть ненавидіти, бо головною темою вашої проповіді буде те, що потрібно вирішити проблему гріха. Людям це не подобається. Справжній мир наступить тільки тоді, коли людина пізнає правду. Християни миротворці  - це не тихоні, схильні до компромісу…вони не закривають очі на гріх. 
Отже що маємо на увазі під словом мир? Це не компроміс, не статус кво, не перемир’я, але вирішення конфлікту з допомогою істини і праведності. 
 
ІІ. Загроза миру. Що заважає досягати миру? – Загрозою для миру є гріх. Якщо мир, це праведність і істина, то  загрозою для миру є гріх, неправда, блуд, брехня...  «Людське серце найлукавіше над все та невигойне, хто пізнає його?» Єр.17.9. Все починається від лукавого серця. А Ісая говорить,  «Не має миру нечестивим». Головною загрозою для миру є нечистота серця людини. 
Господь говорить:  «Що з людини виходить, те людину опоганює.  Бо зсередини, із людського серця виходять лихі думки, розпуста, крадіж, душогубства,  перелюби, здирства, лукавства, підступ, безстидства, завидющеє око, богозневага, гордощі, безум.  Усе зле це виходить зсередини, і людину опоганює!» Мр.7.20 – 23. Тому, головною проблемою нашого суспільства є внутрішня нечистота людини. Людина з брудним серцем ніколи не зможе досягнути миру. Бо мир є наслідком святості і чистоти. Серце, переповнене гріхом не може його знайти.  
Якщо двоє людей ворогують між собою, то причина в гріху. Усуньте гріх і зупинимо ворожнечу. Якщо щось є між нами і Богом і ми ворогуємо з Богом, єдине, що можна зробити, це покаятися. Усунути те, що розділяє. Правдивим миротворцем є тільки той, хто веде людину до Бога. Найчастіше миротворцями стають звичайні люди,, які не займають високих постів, не завойовують великих нагород, їх імен ніхто не знає. Але вони являють людям праведність. Завдяки їм багато людей пізнають мир.  Тільки вони є правдивими миротворцями. Я хочу бути миротворцем. 
Це не означає, уникати проблем. Навпаки, інколи це означає стрибнути в глибину проблем. 
 
ІІІ. Джерело миру. «Бо Бог не є Богом безладу, але миру»1Кор.14.33. Бог є Богом миру. Бог – творець миру, Бог є джерелом миру. В Н.З. про це багато раз говориться. Наприклад «Бог миру нехай буде зо всіма вами». Рим.15.33. Бог є досконалим миром і перебуває у досконалому мирі.  Ми зможемо пізнати мир, тільки якщо Бог прийде до нас. Приклад двох посварених батьків і дитини. Це саме зробив Христос, Він своєю праведністю, з’єднав наші руки з руками Бога Отця. Хрест Голгофи – джерело миру. Хрест являв собою далеко не мирну картину. Натовп, вигуки, кров і муки, прокляття, грім і блискавки. Знаєте, чому хрест є символом миру?  - Тому, що хрест дав нам праведність Христа, яка  є умовою миру
Ісус - прапор миру, а посередником миру є Святий Дух. « А плід духа: любов, радість, мир, довготерпіння, добрість, милосердя, віра» (Гал.5:22). 
Бог ніколи не хотів війни. Чому Бог не зупинить війну? – Бо Він її не починав. Якщо ми хочемо бути миротворцями, ми повинні в Бога шукати джерело миру. Людина, яка не знає Бога, ніколи не зможе бути миротворцем, ніколи. Він зможе добитися перемир’я, але миру  - ніколи. Намагатися примирити родину без  Бога означає не мати джерела миру. Мир у серці людини - це щасливий спокій, завдяки тому, що туди прийшов Христос і війни закінчені.  Якщо в серці появився Божий мир, нехай і вся земля здригається, але мир вас не покине. 
 
IV. Посли миру. Що загрожує миру? – гріх. Посли миру – це ми з вами. Блаженні миротворці.  «…Покликав нас Бог до миру» 1Кор.7.15. Якщо так, т о що ми повинні робити? Є три моменти. 
1.Миротворець, це людина, яка перебуває в мирі з Богом. Це перше, що нам необхідно…
2. Підтримувати стан миру. Постійно очищати себе від гріха. Ми не зможемо нікому допомогти, поки не буде миру між нами і Богом. Кожен день починайте від миру з Богом. 
3.Миротворець сам перебуває в мирі і другим допомагає знайти мир з Богом. Це євангелізація.  Основне покликання миротворця – Євангелізація. Піти до людини, яка воює з Богом і допомогти йому примиритися з Богом. Коли людина приходить до бога, тоді наступає мир з Богом і з людьми. Євангелізація – це найкраща дорога до миру. Ми повинні нести людям Добру Новину, щоб закінчилася їхня ворожнеча з Богом, з Церквою, з родинами. «Які гарні ноги благовісників миру, благовісників добра»Рим.10.15.
 
Пропозиції запитань для ділення?
1.Бажаючи бути миротворцем, чи починає від свого серця?
2. В стосункаї з найближчими віддаєш перевагу миру за допомогою стіни, чи будуючи міст? 
  
 
 

    8.Блаженні вигнані за правду.

…Мт.5.10-12. « Блаженні ви, як ганьбити та гнати вас будуть, і будуть облудно на вас наговорювати всяке слово лихе ради Мене.  Радійте та веселіться, нагорода бо ваша велика на небесах! Бо так гнали й пророків, що були перед вами » .. Бог постійно бажає наповнити наше життя щастям. Але зверніть увагу, коли всі попередні блаженства знайдуть своє місце в житті людини, то і  наслідок теж буде. Хто живе по заповідях блаженств стане миротворцем, тобто стане Божою дитиною. Здається дивним, що далі ми читаємо слова прямо протилежні до попередніх. «Блаженні ви, як ганьбити та гнати вас будуть, і будуть облудно на вас наговорювати всяке слово лихе ради Мене.  Радійте та веселіться, нагорода бо ваша велика на небесах! Бо так гнали й пророків, що були перед вами » Зверніть увагу, що кожен віруючий може бути одночасно і миротворцем і причиною переслідувань.

Ви одночасно є і миротворцем і порушником спокою. Слова сказані Ісусом  є портретом правдивого християнина. І це правда, бо Бог ніколи не опускає планку для людини, але допомагає людині досягнути святості. Навіть якщо наші старання були мізерні, але ми бачили свої гріхи, плакали над ними, каялися, в тихості прагнули Його святості, чистоти, свідчили Божий мир, то ми ідемо по вузькій дорозі до Його Царства. В житті ми теж зустрінемо здійснення восьмого блаженства. «Блаженні вигнані за правду, бо їх є Царство небесне» Ви будете миротворцем, але і ви ж будете створювати проблеми. Всі Божі ласки блаженств, нестерпні  для  світу.  Світ не може терпіти людину убогу духом, бо живе в гордості, світ не може терпіти того, хто плаче за гріхи, бо закриває очі на гріх, світ не терпить лагідності, бо шанує силу. Для світу не відомі милосердя і чистота. Все це є викликом для оточення.

 Блаженні вигнані за правду, бо їх є Царство небесне… Блаженні ви… Ці слова стосуються саме вас. Слово блаженні в цій заповіді вжито двічі, я переконаний, що Бог подвійно благословляє тих, хто гнаний. І в цьому справді потрібна подвійна підтримка. Чим ревніше ви живете для Христа, тим більша можливість негативної реакції світу. Всі, хто являє Христа, будуть переживати терпіння, бо ми переходимо дорогу сатані. Християнське життя викликає таку ж реакцію, як і життя Ісуса Христа, коли Він ходив по землі. Дорога до неба пролягає через терня. «Бо вчинено вам за Христа добродійство, не тільки вірувати в Нього, але і страждати за Нього»(Фил.1:29)
Якщо для християн гоніння є ознакою спасіння, то для тих, хто переслідує, ознакою їхньої загибелі, свідченням того, що вони ідуть в пекло. Нас будуть любити і ненавидіти, нас будуть поважати і проклинати.
Навіть якщо ми живемо в демократичній країні у 21ст., хрест ніколи не втратить своєї реальності. Коли ми починаємо жити в святості, нас очікую протистояння.
На жаль, часто ми самі занижуємо планку святості, щоб нас не відкинули. Божі стандарти не змінилися, але змінилися наші стандарти. «Блаженні вигнані»  - Це не означає, що кожен, постійно буде переслідуваний все життя.  Але рано чи пізно, в якийсь момент життя, ми понесемо зневагу за Христа. Ви скажете, що в нас не переслідують за віру, але що важче, перетерпіти один ра, чи все життя відчувати зневагу на роботі?...

Як прожити життя без зневаги світу? – З усім погоджуйтесь, підлаштовуйтесь, прийміть мораль світу, живіть як всі, нікому не говоріть про Бога, про єдину дорогу спасіння, розважайтесь, посміхайтеся, коли інші зневажають Бога і ви ніколи не будете переслідувані. Але пам’ятайте, що сказав Ісус: «Бо хто буде Мене та Моєї науки соромитися, того посоромиться також Син Людський, як прийде у славі Своїй, і Отчій, і святих Анголів» Лк.9.26.

Отже, якщо ви хочете жити згідно заповідей блаженств – будьте готові до протистояння. Так було завжди. Коли Ісус говорив Нагірну проповідь, Його вже ненавиділи.
Вірність Христу – це єдино правильний вибір. (Приклад перших християн). Отже, хто буде переслідуваний, кожен, хто вірний Христу!
Які будуть переслідування? – «Блаженні ви, як ганьбити та гнати вас будуть, і будуть облудно на вас наговорювати всяке слово лихе ради Мене». Тут перераховані три види: ганьбити, гнати, наговорювати. Усі попередні заповіді стосувалися серця, в цій заповіді теж говориться про готовність серця до зневаги, щоб ми не соромилися визнавати Христа.
Якщо ви будете протистояти злу, доведеться чимось заплатити. Так було завжди. Кожна стріла, націлена на християн, направлена проти Ісуса Христа.
Гоніння не вічні, Бог завжди буде поряді Він дасть блаженство вірній душі. Ми не шукаємо зневаги, але і не втікаємо від них.

Далі ми бачимо нагороду за вірність. Блаженні…бо їх є Царство Небесне. Щоб ми не втратили в цьому світі, у вічності отримаємо в мільйон раз більше. Небесна нагорода буде не скінчено більшою. Ніяка втрата не може зрівнятися з нагородою у небесному Царстві. Ісус двічі повторює «блаженні», запевняє нагороду.
«Немає такого, щоб дім полишив, чи братів, чи сестер, або матір, чи батька, або діти, чи поля ради Мене та ради Євангелії,  і не одержав би в сто раз більше тепер, цього часу, серед переслідувань, домів, і братів, і сестер, і матерів, і дітей, і піль, а в віці наступному вічне життя»Мр.10.29,30. Тепер і в наступному віці належить нам – велика нагорода. Перша і остання заповідь блаженств має однакову нагороду. Бути в Небесному Царстві – це головне. Інші обітниці – частинка вашої дороги.
«Нагорода бо ваша велика». Коли Бог говорить, що нагорода велика, це означає, що вона справді велика!

Пропозиції запитань для ділення:
1. Пригадай кілька обставин, коли ти стояв перед вибором. Кого вибрав?
2. Чи твоє серце готове перенести зневагу за Христа

 


                                                                        8.Блаженні вигнані за правду.

…Мт.5.10-12. « Блаженні ви, як ганьбити та гнати вас будуть, і будуть облудно на вас наговорювати всяке слово лихе ради Мене. Радійте та веселіться, нагорода бо ваша велика на небесах! Бо так гнали й пророків, що були перед вами » .. Бог постійно бажає наповнити наше життя щастям. Але зверніть увагу, коли всі попередні блаженства знайдуть своє місце в житті людини, то і наслідок теж буде. Хто живе по заповідях блаженств стане миротворцем, тобто стане Божою дитиною. Здається дивним, що далі ми читаємо слова прямо протилежні до попередніх. «Блаженні ви, як ганьбити та гнати вас будуть, і будуть облудно на вас наговорювати всяке слово лихе ради Мене. Радійте та веселіться, нагорода бо ваша велика на небесах! Бо так гнали й пророків, що були перед вами » Зверніть увагу, що кожен віруючий може бути одночасно і миротворцем і причиною переслідувань. Ви одночасно є і миротворцем і порушником спокою.

Слова сказані Ісусом є портретом правдивого християнина. І це правда, бо Бог ніколи не опускає планку для людини, але допомагає людині досягнути святості. Навіть якщо наші старання були мізерні, але ми бачили свої гріхи, плакали над ними, каялися, в тихості прагнули Його святості, чистоти, свідчили Божий мир, то ми ідемо по вузькій дорозі до Його Царства. В житті ми теж зустрінемо здійснення восьмого блаженства. «Блаженні вигнані за правду, бо їх є Царство небесне» Ви будете миротворцем, але і ви ж будете створювати проблеми. Всі Божі ласки блаженств, нестерпні для світу. Світ не може терпіти людину убогу духом, бо живе в гордості, світ не може терпіти того, хто плаче за гріхи, бо закриває очі на гріх, світ не терпить лагідності, бо шанує силу. Для світу не відомі милосердя і чистота. Все це є викликом для оточення. Блаженні вигнані за правду, бо їх є Царство небесне…

Блаженні ви… Ці слова стосуються саме вас. Слово блаженні в цій заповіді вжито двічі, я переконаний, що Бог подвійно благословляє тих, хто гнаний. І в цьому справді потрібна подвійна підтримка. Чим ревніше ви живете для Христа, тим більша можливість негативної реакції світу. Всі, хто являє Христа, будуть переживати терпіння, бо ми переходимо дорогу сатані. Християнське життя викликає таку ж реакцію, як і життя Ісуса Христа, коли Він ходив по землі. Дорога до неба пролягає через терня. «Бо вчинено вам за Христа добродійство, не тільки вірувати в Нього, але і страждати за Нього»(Фил.1:29) Якщо для християн гоніння є ознакою спасіння, то для тих, хто переслідує, ознакою їхньої загибелі, свідченням того, що вони ідуть в пекло. Нас будуть любити і ненавидіти, нас будуть поважати і проклинати. Навіть якщо ми живемо в демократичній країні у 21ст., хрест ніколи не втратить своєї реальності. Коли ми починаємо жити в святості, нас очікую протистояння. На жаль, часто ми самі занижуємо планку святості, щоб нас не відкинули. Божі стандарти не змінилися, але змінилися наші стандарти. «Блаженні вигнані» - Це не означає, що кожен, постійно буде переслідуваний все життя. Але рано чи пізно, в якийсь момент життя, ми понесемо зневагу за Христа. Ви скажете, що в нас не переслідують за віру, але що важче, перетерпіти один ра, чи все життя відчувати зневагу на роботі?...

Як прожити життя без зневаги світу? – З усім погоджуйтесь, підлаштовуйтесь, прийміть мораль світу, живіть як всі, нікому не говоріть про Бога, про єдину дорогу спасіння, розважайтесь, посміхайтеся, коли інші зневажають Бога і ви ніколи не будете переслідувані. Але пам’ятайте, що сказав Ісус: «Бо хто буде Мене та Моєї науки соромитися, того посоромиться також Син Людський, як прийде у славі Своїй, і Отчій, і святих Анголів» Лк.9.26. Отже, якщо ви хочете жити згідно заповідей блаженств – будьте готові до протистояння. Так було завжди. Коли Ісус говорив Нагірну проповідь, Його вже ненавиділи. Вірність Христу – це єдино правильний вибір. (Приклад перших християн). Отже, хто буде переслідуваний, кожен, хто вірний Христу! Які будуть переслідування? – «Блаженні ви, як ганьбити та гнати вас будуть, і будуть облудно на вас наговорювати всяке слово лихе ради Мене». Тут перераховані три види: ганьбити, гнати, наговорювати. Усі попередні заповіді стосувалися серця, в цій заповіді теж говориться про готовність серця до зневаги, щоб ми не соромилися визнавати Христа. Якщо ви будете протистояти злу, доведеться чимось заплатити. Так було завжди. Кожна стріла, націлена на християн, направлена проти Ісуса Христа. Гоніння не вічні, Бог завжди буде поряді Він дасть блаженство вірній душі. Ми не шукаємо зневаги, але і не втікаємо від них.

Далі ми бачимо нагороду за вірність. Блаженні…бо їх є Царство Небесне. Щоб ми не втратили в цьому світі, у вічності отримаємо в мільйон раз більше. Небесна нагорода буде не скінчено більшою. Ніяка втрата не може зрівнятися з нагородою у небесному Царстві. Ісус двічі повторює «блаженні», запевняє нагороду. «Немає такого, щоб дім полишив, чи братів, чи сестер, або матір, чи батька, або діти, чи поля ради Мене та ради Євангелії, і не одержав би в сто раз більше тепер, цього часу, серед переслідувань, домів, і братів, і сестер, і матерів, і дітей, і піль, а в віці наступному вічне життя»Мр.10.29,30. Тепер і в наступному віці належить нам – велика нагорода. Перша і остання заповідь блаженств має однакову нагороду. Бути в Небесному Царстві – це головне. Інші обітниці – частинка вашої дороги. «Нагорода бо ваша велика». Коли Бог говорить, що нагорода велика, це означає, що вона справді велика!

Пропозиції запитань для ділення:
 1. Пригадай кілька обставин, коли ти стояв перед вибором. Кого вибрав?
 2. Чи твоє серце готове перенести зневагу за Христа

 
< Поперед.   Наст. >
ikona-sw-rodziny.jpg
Фоторепортажі
Радимо прочитати

Ідіть,євангелізуйте охрищених

На початку життя Церкви христили тільки на­вернених. Сьогодні слід навертати до Христа людей охрищених.У перших роках Християнської ери Церква була місіонерською і звіщала Благовість аж до країв з...
Продовження ...
Advertisement
Авторизація





Забув пароль?
Церква і місія
zemla2.gif
Опитування
Як Ви оцінюєте наш сайт?
 
rozdumy_pro_wiru.jpeg
Power by ArtGattino