24.11.2017
В закладки   Надрукувати   Написати листа  
Головна
Історія
РНР в Україні
Галерея
Література
Наші молитви
Бюлетні
Теми зустрічей
Статут
Статті
Новини
Лінки
Головна
 
 
adopcja.gif
Нові публікації
Хто он-лайн
Статистика
відвідувачів: 777040
Подібні матеріали
Наша програма- нова євангелізація Версія для друку Відіслати на e-mail
Рейтинг: / 5
ГіршеКраще 
Євангелізація
05.02.2013

                                                                                                       
                                                                                                       НОВА ЄВАНГЕЛІЗАЦІЯ – СПРАВА СВЯТОГО ДУХА
Доводиться часто чути, що теперішні часи є важкими для Церкви. Хоча, разом з тим, говорять про «весну Святого Духа». Очевидно, що росте число людей, особливо молодих, що шукають чистого джерела правдивої віри. В той же час маємо гіркий досвід, що спекулятивні ідеї та практичні пропозиції життя, які бомбардують нас з усіх сторін, не дають відповіді на наші найважливіші питання, не розв’язують проблем, не усувають страху та відчуття внутрішньої порожнечі. Навіть сама геніальна людська думка не може замінити Божого Слова, Доброї Новини – Євангелії. Це вона є правдивим хлібом, що може нагодувати сучасний світ. Є джерелом води живої. Тому Іван Павло II, а за нам і Бенедикт XVI, з такою силою закликають до нової євангелізації. Змістом нової євангелізації є пізнання Ісуса, Божого Сина, та голошення про Нього цілому світові: пізнати самому і показати світові обличчя Ісуса Христа (пор. Іван Павло II, Novo millenio ineunte, 16). Що ж це означає – пізнати Ісуса? Сьогодні, більш ніж коли не будь, ми є свідками того, як людський розум прагне звести невимовну Таємницю до рівня «натуральної» віри, позбавивши цю виняткову Постать всяких слідів Його Божественної природи. Плачевні результати такого операції, не без болісної іронії, підсумовує один з визначних теологів сучасності: «Що ж тоді залишається? Звичайний вчитель і мораліст (…) І коли називають Його Богом або Божим Сином в пролозі Євангелії від Івана, чи в Літургії, чи в документах соборів (…) чи не є це побожним перебільшенням” (kard. Hans Urs von Balthasar, Czy Jezus nas zna? Czy my znamy Jezusa?, Kraków 1998, 47). Щоб пізнати в Ісусі Божого Сина, а тим більше проповідувати Його, замало лише сили людського інтелекту. Необхідний дар з висоти, Святий Дух, яких проникає всюди, проникає в глибини Божі, і провадить учнів до правди: «Ніхто не може сказати: Господь Ісус, як лише під впливом Духа Святого» (1 Кор. 12,3). Ученики пізнали Ісуса вповні тільки тоді, коли після воскресіння Ісус дихнув на них і прийняли вони Святого Духа, а ціла спільнота Церкви – коли отримала Його згори в день П’ятидесятниці ( там же, 61). Тому Іван Павло II не має жодних сумнівів: «Також і в наші часи головним будівничим нової євангелізації є Святий Дух» (Tertio millenio adveniente, 45). Правдиво пізнати і голосити Ісуса може тільки той, хто відкрив своє серце на діяння Духа. А це діяння має призвести до внутрішньої переміни, освячення, і, зрештою, за словами східних отців Церкви, до обожествлення. Тому Нова Євангелізація є новим закликом до святості ( пор. Novo millenio ineunte, 30-31).

                                                                                                                     ПОКЛИКАНІ ДО СЛУЖІННЯ ЦЕРКВІ

Перемінюючи і освячуючи людину, Святий Дух творить особисті внутрішні відносини між нею та Ісусом. Знаю мої вівці, а мої мене знають (пор. Ів 10,14). Розвиток цих відносин вимагає посвяти цілого життя. Бо пізнання Христа, навіть повне захоплення, не є тільки пасивним огляданням. Але готовністю піти за ним, відданням Йому, згодою бути переміненим на Його образ дією Божого Духа (2Кор. 3,18). Переміна ця відбувається в Церкві, в якій діє Святий Дух. Це саме Він через видимі структури, Святі Тайни, а також через любов спільноти, показує людям всіх часів і народів Лик Воскреслого і перемінює їх в Нього, щоб стали синами Отця в Сині.
Але, щоб це могло статись, очікує нашої співпраці: згоди на те, щоб стара людина була похована разом з Христом. Тоді зможе разом з ним воскреснути, тому що тільки Він, Єдиний Відкупитель, звільняє нас від гріхів. Тому нова євангелізація в найглибшому розумінні є наслідуванням Христа, дорогою до святості, якою провадить Святий Дух в Церкві. І хто ступає на цю дорогу, стає свідком Христа. Дух показує йому волю Отця, обдаровує ласкою неповторного особистого покликання, яке реалізується через службу на благо спільноти - communio. Через повний віри послух цьому покликанню за прикладом Сина, присвячуючи себе братам і сестрам в Церкві, віруючий знаходить повноту життя в оновленні Духом. Наслідування Христа призводить до свідоцтва віри. Найкращим плодом дії Святого Духа є Діва Марія, повна ласки. Саме в Ній досконало сповнилося діяння Духа. В Божому замислі Вона є Матір’ю нашої віри, покровителькою і Зіркою нової євангелізації (пор. Novo millenio ineunte, 58). І на підставі заповіту з Хреста, як її духовні діти, можемо мати частку в Її повноті.
                                                                                                                     
                                                                                                                     НАЗАРЕТ – ШКОЛА МАРІЇ

Оскільки духовність нашого Руху сьогодні відчитується і формується заново, прагнемо щоб вона провадила нас на дорогу цілковитого віддання освячуючий дії Святого Духа. Бажаємо, щоб ця дорога була в Церкві, перевірена і схвалена її проводом, також через зримі плоди, які буде приносити. Повинна бути доступна для кожного, оскільки приклад для неї становить щоденне життя Пресвятої Родини. Там, в укриттю, людськість Ісуса формувалась Святим Духом в слухняності Отцеві через Марію і святого Йосипа. Почуваємось і ми запрошеними до наслідування Ісуса в школі Марії, разом з Нею та за Її прикладом. Вчимося в цій школі Назарету, що буденність є дорогою до святості. Розважаючи над таємницею присутності Божого Сина в щоденному житті Пресвятої Діви і святого Йосипа, прагнемо через віру побачити Його, присутнього в наших найближчих – чоловікові, дружині, дітях. Щоб в такий спосіб надприродне ставлення проникало в натуральні, природні родинні стосунки. Відкриваємо для себе родину як домашню церкву, найменшу, але основну складову частину Церкви і суспільства. Вона, залишаючись в єдності з містичним Тілом Христа, є привілейованим місцем дії Святого Духа. В житті Пресвятої Родини єдність подружньої любові переживалась через таємницю любові осіб Пресвятої Трійці. В атмосфері цієї єдності любові зачалась і формувалась досконала людськість Божого Сина, нового Адама, Первородного кожного створіння і Відкупителя людського роду. За прикладом Пресвятої Родини прагнемо в наших родинах плекати подружню любов, яка б була вповні людська (пор. Іван Павло II Familiaris consortio, 13). Силою Святої Тайни Подружжя ця любов знаходить своє джерело, зміцнення і ціль в любові Пресвятої Трійці і провадить до участі в ній. Ця подружня любов стає початком присутності Божого Царства на землі. Вона є плідною як в людській спосіб, так і в надприродній, через участь у місії Церкви. Бажаємо також в наших родинах підняти завдання народження і виховання дітей Божих, нових людей. Пам’ятаємо однак, що це можливе тільки завдяки вкоріненню в життя Церкви, яка є Таємницею спасіння всіх людей (Собор Ватиканський II, Lumen gentium, 48).
Розважаючи над вбогістю і щоденною працею Родини з Назарету для здобування хліба насущного, прагнемо шукати за її прикладом Божій волі в виконанні суспільних і професійних завдань. З вірою, що і вони мають надприродній, освячуючий вимір. Так як Марія і Йосип, почуваємось покликаними до участі в спасительній справі Христа. Власне цій справі хочемо віддати все наше життя, хочемо прийняти кожну, навіть саму несподівану волю Отця. Наслідуючи Пресвяту Родину, хочемо свідчити передусім прикладом власного життя, без страху виходячи назустріч потребам і болям навіть найбільш убогих і погорджених. Таким чином, наші родини стають вогнищами живої любові та віри (пор. ККК 1656), включаючись в справу нової євангелізації, коли родина «покликана до освячення себе, церковної спільноти і світу» (Familiaris consortio, 55). Якщо ж таке життя видається нам важким, а то й цілком неможливим, тим більше треба відповісти на заклик до внутрішньої переміни. Ця переміна відбувається дією Святого Духа і може прийняти вигляд духовних очищень. Однак не може відбутись без нашої згоди, без активних зречень, без відкриття на правду про власну грішність: пиху, шукання себе, неволі прив’язань і думання по-людськи, спротиву Божій волі через вибір власних думок і планів. Свідомість, що через Хрест ми стали улюбленими дітьми Отця, дозволяє нам зробити це без страху, але з цілковитою довірою до Божої доброти і милосердя. Він все зробив для того, щоб ціле зло світу було занурене в потугу воскресіння, коли міць Духа стерла границю між Богом і грішником, з яким ототожнився в послуху любові Син Божий (por. Novo millenio ineunte, 25-26). Середовищем нашої внутрішньої переміни є спільнота Церкви. Тому товаришує нам заохочення до відкритості на дію Духа в Святих Тайнах, передусім Євхаристії, Покаянні, Священстві (через духовний провід). На нашій дорозі відкриваємо Марію як особливу допомогу, а також як знак надії та потіхи. Вона в «годину темряви» стоїть під хрестом, приймаючи нас як своїх дітей за заповітом Сина. Саме вона, в найдосконаліший спосіб сформована Святим Духом, є для нас прикладом і допомогою в відкриванні серця на перемінюючу дію Духа. Подібно як просила про Його зіслання для цілої Церкви в день П’ятидесятниці.

                                                                                                                  СВІТ ПОТРЕБУЄ СВЯТИХ

Одним словом, шукаємо дороговказів до святості. Пам’ятаймо, що в тих пошуках ми не самі. Стільки людей навколо нас, може інколи не усвідомлюючи, також шукають їх! Найважливішим і найпереконливішим дороговказом є свідоцтво життя. Тільки святий - людина, перемінена ласкою Святого Духа, стає вже не через слова, а через своє життя, знаком Христа для інших. Стає, за словами отців Церкви, носієм Духа – pneumatophoros, особливим знаряддям в справі нової євангелізації. Протягом двох тисячоліть Церква схилялась над сторінками Євангелії, щоб краще їх зрозуміти. Щоб найдосконаліше відчитати те, що Господь захотів в них об’явити. Знаходила найглибші значення слів і виразів, формулювала правди і проголошувала їх як певні і спасительні. Святі впроваджували ці правди в життя і ділилися власним досвідченням зустрічі з Божим Словом. Таким чином на фундаменті свідоцтва апостолів розвивалась традиція Церкви. Якщо сьогодні торкаємось Євангелії, не можемо її відірвати від спадщини століть, від цієї традиції (Іван Павло II, Pelplin 6 червня 1999р.).
           
о Дарій Ковальчик

 
Наст. >
ikona-sw-rodziny.jpg
Фоторепортажі
Радимо прочитати

Ідіть,євангелізуйте охрищених

На початку життя Церкви христили тільки на­вернених. Сьогодні слід навертати до Христа людей охрищених.У перших роках Християнської ери Церква була місіонерською і звіщала Благовість аж до країв з...
Продовження ...
Advertisement
Авторизація





Забув пароль?
Церква і місія
zemla2.gif
Опитування
Як Ви оцінюєте наш сайт?
 
rozdumy_pro_wiru.jpeg
Power by ArtGattino