23.01.2018
В закладки   Надрукувати   Написати листа  
Головна
Історія
РНР в Україні
Галерея
Література
Наші молитви
Бюлетні
Теми зустрічей
Статут
Статті
Новини
Лінки
Головна
 
 
Подібні матеріали
Терпеливість у зношенні погорди від людей Версія для друку Відіслати на e-mail
Рейтинг: / 2
ГіршеКраще 
Духовне життя
12.08.2011

(з твору св. Альфонса Лігуорі «Як любити Ісуса Христа»)

Врешті, ми повинні вправлятися в терпеливості і в спокійнім перенесенні погорди та зневаги від людей. Тим повинні ми доказати, що справді любимо Бога. Коли душа досконало віддається Богові, Бог допускає на неї всіляку погорду та переслідування. Колись блаженному Генріхові Сузо явився ангел і сказав: “Генріху, до тепер ти сам умертвляв себе по-своєму. Від тепер умертвлятимуть тебе інші і то так, як їм захочеться”. Наступного дня блаженний глянув через вікно і побачив, як пес бавився якимись лахами і дер їх на куски. Рівночасно почув він голос: “Так люди шарпатимуть твоє добре ім’я”. Тоді блаженний Сузо вийшов на вулицю, взяв ті подерті лахи та сховав на потіху в часі переслідувань.

Погорда та зневаги є для святих утіхою. Вони для них найбільше бажані. Св. Филип Нері мешкав тридцять років у Римі в домі, який був названий іменем св. Ієроніма. І хоч терпів там від людей дуже багато, не хотів однак того дому залишити. На запрошення учнів замешкати з ними не згодився. Аж спонукав його до того виразний приказ Папи. Св. Іван від Хреста потребував зміни повітря з огляду на недугу, від якої і вмер потім. Він міг перейти до одного монастиря, де настоятелем був його приятель. Але вибрав інший, вбогий монастир, якого настоятелем був йому неприхильний чоловік. Той настоятель погорджував ним майже до самої смерті, переслідував його і навіть забороняв іншим співбратам відвідувати його. Ось, як святі самі шукали зневаг! “Хто стримить до досконалості,” – каже св. Тереса, - “той не сміє казати: зі мною без ніякої причини обійшлись в такий або такий спосіб. Бо не дійде до досконалості той, хто хоче зносити тільки хрести, які основуються лишень на розумові”. Св. мученик Петро, будучи у в’язниці, жалівся, що його запроторено, хоч не вчинив нічого злого. Але Спаситель відповів йому: “А що Я вчинив злого, що Мене засудили на соромну хресну смерть?” І та думка була потіхою-відрадою для святих в часі терпіння. Коли св. Єлеазара запитала жінка, звідки береться в нього стільки сили, що він терпеливо зносить зневаги і то навіть від слуг, він відповів : “Я звертаю очі на погордженого Ісуса  і бачу, що мої зневаги є нічим у порівнянні з зневагами, які витерпів Спаситель. А до того Бог дає мені силу, що можу все спокійно зносити”. Погорда, вбожество, терпіння та всякі прикрощі є для душі, яка не любить Бога, каменем спотикання, і вони ще більше віддаляють її від Господа. Знову ж для душі, яка горить любов’ю Бога, є вони спонукою до тіснішої злуки з Богом і до гарячішої любові до Нього. “Годі загасити любові і водам великим ” (П.п.8,8). Прикрості, хоч би які великі та чисельні, не те, що не загасять вогню любові в серці, яке нічого не любить, крім Бога, але ще більше розпалять.

 

 
Наст. >
ikona-sw-rodziny.jpg
Церква і місія
zemla2.gif
Power by ArtGattino