22.01.2018
В закладки   Надрукувати   Написати листа  
Свідки воскресіння Версія для друку Відіслати на e-mail
Для зустрічей - Загальні зустрічі
24.05.2011

  

3. Ти отримав скарб і надзвичайий дар, який не можеш зберігати лише для себе. Так би ти закопав його. Ти маєш цей безцінний скарб передавати іншим, маєш ним ділитись. Ти маєш свідчити про те, чим ти був обдарований, що відкрив, що любиш і що звершив в тобі Святий Дух. Чим більше ти будеш слухняний Святому Духу, тим у більший мірі Він відтворить в тобі образ Христа і, поглиблюючи в твоєму серці любов до Церкви, зумовить, що ти будеш вірний своєму покликанню до апостольства. (РпВ)
Для того, щоб це сталося, можемо взивати разом з Йоаном Павлом ІІ: “Пресвята Богородице, випрошуй також і для мене силу тіла і духу, щоб я зміг довершити до кінця місію, довірену мені Воскреслим Господом. Тобі я віддаю всі плоди мого життя і служіння” (ЙП ІІ, проповідь, 19.08.2002).
 
-       у яких моментах помічаю в собі натхнення Святого Духа?
-       що в мені є причиною того, що хочу поділитися з іншими чимось добрим, що в собі ношу?
-       наскільки запрошую Діву Марію, щоб давати свідчення про Її Сина?  
 

 

А коли ви з Христом воскресли, то шукайте того горішнього. Думайте про горішнє, а не про земне. Бо ви померли, і життя ваше поховане з Христом у Бозі. (Кол 3, 1-4).

 2. Християнство, яке щойно постало, у книзі Діянь Апостольських, називається “дорогою”. І дійсно, християни мали свідомість, що знайшли істинний шлях, невідомий до того часу. Він – не якийсь закон, але особа – Ісус Христос (Йн 14, 6). Відтоді, християнам слід ходити в Ісусі Христі, а навіть бігти, тримаючись дороги любові. (К. Леон-Діфур, Словник Біблійного Богослов’я). Тільки Христос - Той, Хто «вийшов від Отця», може «до Отця повернутися», і це Христос (пор. Йн 16, 28): «Ніхто не ввійшов у небо, крім Того, Хто зійшов із неба: Син Чоловічий» (Йн 3, 13). Полишена своїм природним силам, людська природа не має доступу до «дому Отця» (Йн 14, 2), до життя і щастя Божого. Лише Христос міг відчинити людині цей вхід. (пор. ККЦ, 661).
Св. Бенедикт, з посиланням на слова Ісуса Христа з Нагірної Проповіді, тричі говорить про вузьку дорогу. Широкий шлях, це дорога по якій йде натовп, по якій “йдеться” - тому що всі по ній йдуть. Вузький шлях, це шлях слухняності, на якому прислуховуюсь до голосу Бога, який лунає в мені самому. Вузька дорога означає, що це недостатньо - виконувати заповіді. Отже, мені потрібно знайти мій власний шлях, мою особисту дорогу. Я маю переживати своє життя як унікальне – так, як Бог запропонував це для мене. Для того, щоб вслуховуватися й пізнавати унікальність цієї дороги, потрібно прикладати чимало зусиль. Крім того, необхідна ясна рішучість, яка зайва тому, хто йде широкою дорогою, тому що там рішення приймаються вже без нашої участі. (А. Ґрюн, Життя в ритмі створіння).
 
-       чим для мене є християнство: набором релігійних вимагань чи переживанням щоденних справ з Христом, через Христа та у Христі?
-       що мене спонукає триматися вузької дороги слухняності Божій Благодаті?
-       яким чином Господь робить моє життя унікальним?
Божій Благодаті?
-       яким чином Господь робить моє життя унікальним?

 

1.Воскресіння Ісуса є найвищою правдою нашої віри у Христа, її сповідувала і нею, як головною правдою, жила перша християнська спільнота і, разом з розп'яттям, проповідувала, як суттєву частину Пасхальної Містерії. (пор. ККЦ 638)

У Вибраному Народі ніхто не думав про розп’ятого Христа. Тепер це стало фактом і, на основі цього факту, учням прийшлося читати по-новому Святе Писання… З цього приводу стає ясним, що Воскресіння було для них так само реальним, як Хрест. Нова ситуація, в якій опинилися, просто приголомшувала їх своєю реальністю: після початкових вагань і здивувань, вже більше не могли опиратися – це справді Він! Він живий, Він говорив з нами та дозволяв нам доторкатися до Себе, хоча Він більше не належить до світу дійсностей, до яких можна нормально торкатися. Це був неописаний парадокс: Ісус був зовсім інший - не як реанімоване мертве тіло, але Хтось, кого Бог учинив Живучим по-новому і назавжди. І як такий, що не належить до нашого світу, у той же час був насправді присутній, у всій Своїй тотожності. Цей досвід був унікальний – єдиний у своєму роді. (Бенедикт XVI, Ісус з Назарету, ч. II).
Воскресіння Христа не було поверненням до земного життя, як це сталося у випадках воскресінь, які Він учинив перед Пасхою: дочки Яіра, юнака із Наїма, Лазаря. Ці особи, на яких було здійснене чудо, повернулися до «звичайного» земного життя. У певний момент вони знову помруть. Воскресіння Христове істотно відмінне. Він у Своєму воскреслому тілі переходить зі стану смерті до іншого життя поза часом і простором. Він бере участь у Божественному житті у стані своєї слави. (пор. ККЦ 646).
-       як я стараюся доказувати, що вірую у Воскресіння Христа?
-       яким чином факт Воскресіння Христа конкретно впливає на моє щоденне життя: мислення, світосприйняття, оцінювання, вибори, поведінку, спілкування, заангажування?
-       що я роблю для того, щоб мої справи пронизувалися Божественним життям?
 
< Поперед.   Наст. >
ikona-sw-rodziny.jpg
Церква і місія
zemla2.gif
Power by ArtGattino